Кожна людина колись у житті Собі задає це питання: Поезія: що це? Мистецтво чи ні, А, може, словесне змагання? Поезія: що це? Гра слів і думок, Що виклав поет на папері? А, може, до Вічності ще один крок, Чи, навіть, до Істини двері? Поезія: що це? Ніяк не збагну, Чому лише вибрані в змозі Так влучно і мудро нам думку свою Подати у римі, не прозі? Чому тільки вибрані можуть творить Безсмертні для людства шедеври Й коли все навколо у мороці спить, Поезія – всесвіту нерви? Питання лишились: чому та й чому? Сама я цього не здолаю. Лиш знову і знову я вірші пишу До Істини шлях прокладаю...
Щось мені оце "експерти" не дуже сподобалось, ми ж тут не тільки для того, аби один одному хвалебні оди писати, інакше поступу жодного не буде від такого писання.
Ні, цієї історії Ви від мене не чули, цей письменник до України відношення не має, а до Мексики... Заплутала я Вас зовсім своєю містикою А Ви, мабуть, подумали про того Поета, який багато років тому помер на моїх руках...
Мушу сказати пару слів про цього вірша. Він написаний дуже давно, коли я ще в поезії була у "підготовчій групі", просто писала душею, навіть не замислюючись про рими і строфи, тому в цьому плані він недосконалий. Вірш був написаний на одному подиху в той час, коли я занурилася у читання багатотомного доробку одного письменника, раптом відклала книгу, швиденько написала, як душа покидає тіло... і повернулась до читання. Як виявилось згодом, саме в цей день помер цей письменник... Ось така містична історія...
Така у Вас вийшла філософська казка для дорослих. Може, варто цього вірша подати і до розділу "філософам" і до "громадянину"? Вірш глибокий, хочеться перечитувати. Єдине - де-не-де з'являються зайві склади, а оскільки суть вірша - бездоганна, я б на Вашому місці спробувала те саме зробити і з його формою. Успіхів!
Не треба тримати сум у душі, аби він так наростав - краще виливати його у вірші, не встигнеш озирнутись - а вони вже стануть значно веселішими! По собі знаю, не сумуй, Вікторе, в нас ще ВСЕ попереду!
Вікторе, мені слово "старе" не дуже подобається, раджу Вам "по-доброму", його затерти або замінити на інше. Ви, мабуть, спеціально так провокуєте жіноцтво "Анумо" на те, аби ми постійно Вам казали, що Ви у нас - ще о-го-го, дух, що тіло рве о бою? Мені тут згадався Поплавський і його "юний орел"... Потішили Ви мене зранечку, дякую!
Мирославо, підписуюсь під кожним Твоїм словом, бо схожі почуття і відчуття мене саму переповнюють на даний час. Нехай кохання завжди Тебе надихає на нові творчі злети!
Якове, межі досконалості немає, тому вважаю, що зі строфами і складами варто попрацювати, Ви прочитайте кілька разів свого вірша і відчуєте, як Вам самі проситимуться склади і слова, яких бракує у вірші. А щодо змісту - це право кожного бачити світ в тих, чи інших барвах. Не полінуйтесь, допрацюйте вірша, побачите, як він засяє значно яскравіше!
Світ людини безмежно широкий, А людина у світі – мов лист, Що по вітру кружля, одинокий, Випадковий у світі цім гість. Ми самітні, мов злякані птахи, Наче в натовпі бідні сліпці. Лиш дорогою мовчки, до плахи, Упокорено йдемо усі. Ми потомлені горем, самітні, Ждемо свого сумного кінця. Ви десь бачили лиця привітні? Ви давно чули добрі слівця? Не зумієм щасливими стати Й подолати тягар помилок - Доки будемо в світі блукати Наче зірваний з гілля листок!
Себе спитай – чи Ти для України Душі вогонь готовий дати весь? Хоч жити легше тим, хто на колінах, Забувши, що таке сумління й честь, У кому дух раба живий до нині, Хто у душі плекає зраду й страх, Із вуст чиїх чужинська мова лине І хто майбутнє зводить на кістках…
Спинись на мить, поглянь в душі глибини – А скільки в Тобі світла та добра? На що готовий Ти для України? Пора переродитися, пора!
Хто тебе вигадав, Любове? Він божевільний був, мабуть. Це почуття таке чудове, Але й отруйне, наче ртуть. Від неї біль і насолода Сплелися міцно у клубок. Любов – підступна нагорода: Красивий з терня нам вінок. Мабуть, ти створена поетом, Що теми вичерпав усі. Навік залишишся секретом Глибин непізнаних душі. Хто тебе вигадав, незнана? Ніколи це не взнаю я. Ти – найсолодша з всіх омана В пустелях нашого життя!
Колись я переживала схожі відчуття, та якщо є потреба душі писати - не потрібно себе стримувати, а з часом вірші ставатимуть досконалішими, будуть рости і зрілішати разом з тобою. Не зупиняйся!
Людочко, дуже зрілий і глибокий вірш, навіть не дивлячись на те, що рими не бездоганні, але й це з досвідом прийде. Важливіше - вміти вкладати свої почуття у вірші. Молодець!
Стала римою я печальною, Що вітрам лише в небі чується. Чи в мені надмір є фатального? Чом душа моя не вгамується? Так хотілося стати більшою - Половинкою тобі рідною! У тобі себе всю залишити До кінця віків була згідна я. Чом так боляче серцю битися В ніч, безсоннями затавровану? Душа нитками мов прошита є Чорно-білими по червоному. Де поділась я? - розчинилася У сумних дощах, поміж власних рим. Небеса чомусь не шлють милості - Лиш розлючені на любов вітри. Вигораю я... Де ж подівся ти, Що мені тепер, мов повітрям, став? Понесли вітри смуток у світи, Залишила слід в серці самота...
Павле, вірш по змісту хороший і проникливий, та колись дуже давно, коли мої вірші потрапили до одного Поета з великої літери на редагування, він сказав - "позбдувайся дієслівний рим!". Ми повинні себе вдосконалювати і вказувати один одному на недоліки, тому раджу краще попрацювати над римами, аби вони не зводилися лише до "сказати, змовчати...". Зичу успіхів!
Наче побувала з Вами у Вашому дитинстві, в моєму також були і мишки, і півні, і корівки, і багато іншої живності і схожих вражень і відчуттів, ця старенька хата сниться мені до сих пір... Дякую Вам, Вікторе, за приємні ностальгічні спогади, які Ви розбудили своїм віршем!
Втікаєм від міста шаленого ритмів, Від правил, умовностей і алгоритмів, Від натовпу злого, що лють продукує, Душевних сліпців, що не бачать й не чують.
Втікаєм від підлих людців, що навколо, Яким насолода – завдати лиш болю, І тільки за те, що ти інший, готові Напитись твоєї ще теплої крові.
Втікаєм від гамору вулиць нечистих, Що тільки по святах помпезно-врочисті, Від тисяч очей, що ненавистю світять Лишень на догоду облудному світу.
Втікаєм від тих, хто у прагненні слави Лишає по собі сліди лиш криваві, Від тих, хто довіку не випрямить спину, Хоч б’ється у груди, що вмре за Вкраїну...
Від тих, хто могили розриті лишає, Хто ближнього свого за ворога має, Від зрад і лукавства жорстокого світу До скону втікатимем несамовито!
Для Друга оргАном небесним звучатиму взимку й навесну, У хвилі сумні і тужливі - поможу повірити в диво, Бо навіть на смертному ложі на звуки мажорні спроможна!
Я, звісно, вельми вдячна Вам за моральну підтримку! Але в кожному з нас є як жіноче, так і чоловіче начало. Мій дух - чоловічого роду, хоч і у жіночому тілі, тому біль для мене - річ звична, адже саме йому я завдячую гартуванню свого духу, лише тоді, коли душа болить - я спроможна писати... А щодо Королеви - для когось, може, я й Королева, не сперечатимусь. Все гаразд, життя прекрасне!
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
1
А Ви, мабуть, подумали про того Поета, який багато років тому помер на моїх руках...
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('