Між стін старого міста ми бродили, Одне для одного себе відкрили. Одвічний ясен свідком був, Тонкої миті аромат відчув… Проникла у глибини всесвіту мого – Розкрив безмежжя простору свого. Тебе завжди готовий я впустити, Стежки до серця цвітом простелити. Так ніжно голос твій лунав, В холодну пору серце зігрівав. Так маю я багато, що сказати, Сьогодні ж хочеться змовчати. Тебе я так не хочу відпускати, Те чого нема не полишати. Лиш в снах додому проводжаю, Прекрасну диво-мить не полишаю. 08.03.2010
|