Між стін старого міста ми бродили,
Одне для одного себе відкрили.
Одвічний ясен свідком був,
Тонкої миті аромат відчув… Проникла у глибини всесвіту мого –
Розкрив безмежжя простору свого.
Тебе завжди готовий я впустити,
Стежки до серця цвітом простелити. Так ніжно голос твій лунав,
В холодну пору серце зігрівав.
Так маю я багато, що сказати,
Сьогодні ж хочеться змовчати. Тебе я так не хочу відпускати,
Те чого нема не полишати.
Лиш в снах додому проводжаю,
Прекрасну диво-мить не полишаю. 08.03.2010
| 
у Вас 
0
