ПІД СОНЦЕМ ВІЧНОЇ ОМАНИ

Опитування для Вас:

ПІД СОНЦЕМ ВІЧНОЇ ОМАНИ

Колись сказав хтось ” суєта...” -
Вона завжди була і буде,
Бо ми крізь всі свої літа
ЇЇ породжуємо всюди.
Ось русла вулиць, наче нерви,
Потоком людяним спливають.
Цей рух без спину, без перерви,
В якім всі люди місце мають.
Усе спішить, нагору пнеться,
Звиває, бореться, вирує,
Повзе, біжить, вперед несеться,
Радіє, плаче і сумує.
Людське створіння прагне жити
І відродитися бажає.
Цього нікому не змінити -
Все в муках родиться, вмирає...
Ми всі шукаєм місця свого
Під сонцем вічної омани,
І прагнем вийти на дорогу,
Що квітом вкрита, не бур’яном.
Які незвичні колорити
І незбагнені візерунки,
Та наші долі ними вкрито
І проштамповано стосунки!

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 9
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Did • 19:56, 11.11.2010 [Лінк на твір] Змістовно все так, напрочуд мелодійно, легко читається і добре сприймається. Таке вже воно, наше життя, Наталко, що його візерунками і долі наші вкрито, і проштамповано стосунки. 0Спам 3 Валькірія • 20:43, 11.11.2010 [Лінк на твір] Цьому віршу понад 10 років, чомусь мені зараз згадалося "під сонцем вічної омани... проштамповані стосунки..." 0Спам 2 jakov-buga • 20:25, 11.11.2010 [Лінк на твір] Суєта і у місті, Суєта і в селі, Ми ,лиш справжні у пісні На стражденній землі... 0Спам 4 Валькірія • 20:48, 11.11.2010 [Лінк на твір] На стражденній землі ми - мов діти малі, Манівцями ідем... Де ж ти, доленько, де? 0Спам 5 Mizar • 21:47, 11.11.2010 [Лінк на твір] Мені спдобалось. Зміст особливо. 0Спам 6 Валькірія • 21:56, 11.11.2010 [Лінк на твір] Приємно, що Вам сподобалось! 0Спам 7 Shtanko • 01:04, 14.11.2010 [Лінк на твір] Які незвичні колорити, І незбагнені візерунки... Й дороги наші перерито... І не складаються стосунки... Чи суєта тому виною, Чи може погляди згори? Чому ж душа іде до бою І каже серцеві - згори! 0Спам 8 Валькірія • 14:46, 14.11.2010 [Лінк на твір] Шляхи попереду тернисті, По них ідемо без вагань - То одинокі, то іскристі Від спопеляючих бажань. Чом стільки болю у коханні, Чому на смак воно гірчить? Душа проходить сотні граней І догораючи - мовчить. Чом самотою серце повне, Чому так спогади горять? Болиш в мені ти невимовно, Неначе тисячі розп'ять... 0Спам 9 Pushok • 11:26, 26.11.2010 [Лінк на твір] "Радіє, плаче і сумує", то і є частка життя. Зустрічаю часто таке в повсякденню. Знайомо. Гарно.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі

АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
Instagram,
Viber: 0680839579
E-mail: vagonta@gmail.com

Хостинг від uCoz