SITE LOGO
Сб, 23.11.2024, 09:06
Меню сайта
Наш опрос
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 4891-4920
Страницы: « 1 2 ... 162 163 164 165 166 ... 176 177 »

avatar
Приєднуйтесь, ось у нашому гурті на одного бійця побільшало! yes
avatar
Шляхи попереду тернисті,
По них ідемо без вагань -
То одинокі, то іскристі
Від спопеляючих бажань.
Чом стільки болю у коханні,
Чому на смак воно гірчить?
Душа проходить сотні граней
І догораючи - мовчить.
Чом самотою серце повне,
Чому так спогади горять?
Болиш в мені ти невимовно,
Неначе тисячі розп'ять...
91_smile-5
avatar
Твоє серце, я знаю, зазнало
В цьому світі і болю й тривоги.
Але й щастя йому вистачало,
І за це будеш вдячним Ти Богу.

Воно часто в безсиллі боліло
І не знало, де сил йому взяти,
Проклинало Твоє грішне тіло,
За яке приходИлось страждати.

Не навчилося серце коритись,
Зустрічаючи зло і недолю.
Але мусіло, мусіло битись,
Хоч завжди виривалось на волю.

Мало досить і гніву й страждання,
І образи його розривали.
Та пізнало і радість кохання,
Це ж, повір мені, зовсім немало.

Скуштувало любові багато,
Божа ласка та нього сходила,
Спрагло вчилось життя пізнавати
І добро завжди людям робило.

Скажи серцю -"Прийми свою ношу,
Наберися терпіння і сили,
Не спіши зупинятися, прошу,
Ще година твоя не пробила!"
91_smile-6 91_smile-6 91_smile-6 91_smile-6 91_smile-6 :

avatar
По стежинах пам'яті можна повертатись у минуле, тим більше, якщо воно того варте! yes
avatar
Не треба соромитись, Вікторе, ковбаска теж добре смакувала :)
А що за свято? - це свято Життя! 1_004
avatar
Не все у нас бувало гладко, не всі вершини здобулИ,
Життя нас клало на лопатки, а ми покласти - не змогли.
Я мчуся вперто, без оглядки, круті минаю береги,
Твої кінці в мої початки впустили корені углиб... :)
avatar
Та чия у тім вина,
Що хмелієм без вина -
Коли рідних душ торкання
Викликають хвилювання? console
avatar
Куди ще більше, ну куди?
Так недалеко й до біди :)
А щодо келиха чи чарки -
Не проти я! Аж в грудях жарко... confu9
avatar
У єстві глибинах,
У основах суті
Прагнемо щоднини
Сенс життя збагнути.
По колючім терні
Ходим голі й босі,
Оминаєм скверну,
П'єм цілющі роси.
У пустелях світу
Йдуть холодні зливи,
Ми ж - неначе діти,
Вперто вірим в диво.
У світах омани
Знов шукаєм правди,
На сердечні рани
Прикладаєм зради.
У самотніх душах
Вітер лютий свище,
Досі невмируще -
В нас поволі нищить.
Гонимось за щастям,
А знаходим втому.
Чуєм голос власний,
Та не знаєм - хто ми?
Ходять манівцями,
Про святих забувши,
Котяться до ями
Наші грішні душі...
Так бредемо кволі
Попід небом синім
В лабіринтах долі
В пошуках Людини...
rotfl :rotfl: rotfl
avatar
Це життя бува сумне - ми ж радієм, ой не-не!
Після шторму - знов яснЕ небо маєм...ой не-не! confu9
Хай моє "не-не" для Вас гріє душу повсякчас!
Ой не-не-не-не-не-не, понесло кудись мене... :)
avatar
Гарні Ваші дороги і шляхи, які прокладають лелеки крізь серце! yes
А я колись давно писала про свої шляхи...
Під вічним тягарем життя важкого ноші,
Зігнувшись від проблем, іду в пітьму віків.
Ні всі скарби у світі, ані найбільші гроші,
Ніколи не замінять мені моїх шляхів.
Іду крізь вічну зиму, через сніги і гори,
Іду у ранню пору і в час сріблястих скронь.
Іду крізь вир стихії, де є журба і горе,
В дорозі зігріває лише душі вогонь.
Знайду свою дорогу до неба-небокраю,
Знайду свою вершину, що буде лиш моя.
Через роки і терня шляхи свої здолаю,
Які подарувала життєва течія.
Знайду свій шлях до того, хто долею обрАний,
І щастя храм збудую, нехай поможе Бог!
Хоч шлях, яким ітиму, для мене ще незнаний,
Та ми його з Коханим збудуємо удвох!
avatar
У Вас ще вистачить багато
І сил, і духу, і снаги,
Аби для нас робити свято,
Все осявати навкруги!
У Вас терпіння буде повно
І почуттів в душі ясних,
Щоб повногрудо й повнокровно
Вдихати з нами дух весни!
У Ваших віршах - крикти раю,
У них - на все знайдем одвіт...
Бо в Вас любові - аж до краю,
Вас прирекли любити світ!
Нехай ідуть осінні зливи
І перша паморозь впаде,
Лиш не втрачайте віри в диво -
І диво Вас само знайде!
avatar
Що казали про білизну в нічку темну, в пору пізню?...
А чого мене боятись? - Я ж за фахом адвокатка!
yes
avatar
Коли поруч буде Крісман - почуттям стане затісно,
Чи ти будеш дуже радий? - я цунамі плюс торнадо! confu9
avatar
Веселіймо на "Анумо" - й читачам не буде сумно! confu9
avatar
Та меча не слід боятись, краще будем римувати,
Хто боїться вовка в лісі - тому ягідок не їсти! :)
avatar
Ви - мене, я - Вас, ми - всіх...
Буде вІршів цілий міх,
Та не будь-яких - а гожих,
Хай Господь нам допоможе!
up
avatar
Хто не був там - не збагне... ой не-не-не, ой не-не confu9
avatar
Колись я часто блукала волинськими лісами за грибами, їх чарівливість пригадую до нині. А я колись писала про магію карпатської ночі, думаю, Вам буде цікаво побачити мої образи.
Терпко-терпко пахне хвоя,
По якій пробігла лань.
Чуєш, наче за горою
Чутно відгомін зітхань?
Ніч закутала у чари,
Заманила у полон -
Незбагнений і примарний,
Де немає заборон.
Стогне Мавка, стогін ллється
Понад скелями, увись,
На ці звуки хтось озветься
Нині, завтра, чи колись.
Бо над чарами невладна
В горах згублена душа,
Коли нічка зорепадна
Так спокусами втіша.
Чари відьомські розпустить,
Задурманить дух і плоть,
Цю містерію розпуcти
Легко так не побороть.
Повний місяць стиглі зорі
Ніжно пестить угорі,
З цих магічних перетворень
Не один до тла згорів.
На малиновий жертовник
Хтось Комусь кладе дари,
Промовляючи безмовно
До правічної гори.
Вихиляють мавки в танці
Свої стегна і хвости.
Хочеш стати їхнім бранцем? -
Душу в гори відпусти.
Там скуштуєш присмак раю
І пізнаєш власну суть...
Древня ніч не проминає -
Вічна є її могуть!
avatar
А якщо вам "не до віршів" - то забудьте "схили літ"!
Що є краще? що є гірше? - важко тут знайти одвіт...
Та якщо душа іскриться й прилетів любові Бог -
То нехай вірші і пристрасть заворожують обох!
:)
avatar
Ніколи нікого не виню у власних проблемах, всьому, що маю і чого не маю - "завдячую" лише собі! inverted
avatar
А я - стихія, що у веснах
Десь заблукала не на жарт...
Щоб до життя душа воскресла,
Щоб повернуть до серця гарт.
А я насправді - лиш здаюся,
Що ношу сонце у душі,
У ній - з пітьмою вічно б"юсь я,
У ній - холодні йдуть дощі...
У ній бувають хуртовини
І водночас - пекельний жар.
Сама себе здолать повинна,
Не знаю - кара це чи дар?
А, може, Господа прокляття,
Що мене хоче відректись?...
Та док горить моє багаття -
Душа злітає в небовись! confu9
avatar
Не сміюсь - а тішуся! inverted
avatar
Рушницю з Гамерики дідусь привіз (він там народився), а звідтам і до Мексики рукою подати :)
avatar
Ось такий "на схилі літ"
Винахідливий в нас Did -
Віра, Люба, Надя, Рая...
Його завше визирають,
Хочуть з ним вони до столу
І гуляти лісом-полем,
Ще й лягати разом спати,
Щоб до ранку...віршувати!
console console console
avatar
І не забувайте, що я - Крісман, людина з рушницею, а тому мені на роду написано воювати! confu9
avatar
Ні, Валькірія мене "охрестили" львівські поети, з якими ми творчі вечори проводили - за пою полум'яну войовничу вдачу. А взагалі Мексика до моїх поетичних уподобань не має жодного стосунку, це вже інша історія ( їх у мене багато). А щодо моєї поезії - вона в мене просякнута виключно українським духом! yes
avatar
Ніхто Тебе там не чекає,
Прийшов би - дали б відкоша...
Блукаєш Ти в життя по краю,
Та головне - жива душа! yes
avatar
А уявляєте, якщо б Ви зі мною ще парочку годинок поспілкувались! :) а дехто зі мною роки довгі "витримував" :) . Не дарма мене мої близькі стихією кличуть, хоча я зараз дуже врівноважена стала, на барикади не лізу, майже ні з ким не воюю, мирно пописую собі віршики inverted
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz