Душа втікає, тріпоче серце У наших грудях, мов птах в неволі, Від щастя крила ми розпростерти Хотіли в небо, зректися болю. Але не вдалось, сховалось сонце За чорні хмари в безодню неба. Тепло жевріє ледь-ледь в долоньці, Душі ж поета вогню так треба...
В лабіринтах світів, на розхрещенні мрій, Йдем на сяйво зорі, граєм ролі прості. Ти цілуєш вуста, що чужими стають, Грішний плід пророста, на душі каламуть...
Іванку, я ніколи не писала тексти до пісень і навіть не знаю, як це робиться. Це був сумний віршик, як і багато сотень інших, які з мене виплескувались у світ, а Оксані він враз зазвучав... ось і вийшла гарна пісня. Тут заслуга виключно композитора!