Знову осінь, знов без Тебе, І від цього не втекти. Лиш глибінь сумного неба Манить душу у світи, У яких нема облуди, Лиш любов і доброта, А зболіле серце в грудях Віра зцілює свята. Знов без Тебе сонце встало, Засумніло в небесах. Ще недавно нас вітало, Відбиваючись в очах. Ну а нині – тінь печалі Досягла небес блакить. Покотилось сонце далі, Плину часу не спинить...
Погоджуюсь, не переродилися - а мутували швидше, а "Свобода" також буває дуже далека від народу... знаю, що говорю, бо вже багато років маю безпосередню причетність до політики і політиків і знаю їхні болячки, які вони вміло маскують від людей...
Той не любив, хто пристрасті не знав, Хто не терзався в муках, не страждав. Любов – вогонь, що душу воскрешає, Хто не пізнав її – про щастя той не знає!
Солодка мить Не стала вічністю, Душа болить Недовговічністю. Думи-вужі Тебе замучили. Розправ душі Крила покручені! Світ не порожній, Хоч болем встелений. Людині кожній Любити велено. Розлук мости В житті стрічаються. До зір лети - Тобі всміхаються! Так важко йти І знов вертатися... А ти прости, Вір - щастю статися!
Розмежованість двох світів Не зшивається й сотнями променів... У любові закони прості - Можна грітися навіть спомином. Розмежованість ночі і дня Надто є для людей очевидними. Лиш за серцем хто йде навмання - Тому й ніч від любові розвидниться. Розмежовує світ людей Невблаганністю часу і відстані. Лиш закохане серце дійде До своєї у вічності пристані!
Створили світ, в якім живем, Який довкола нас. І винні лиш самі, що йдем У прірву раз у раз. А світ навколо – наче сад, Де кожен – садівник. Якщо б могли навести лад, То виріс би квітник. Та жаль, не бачим, поряд нас Вже повно бур’яну. Давно пора догнати час, Прокинутись зі сну. Пора вже землю обробить, Дерева посадити. І квіти виростуть у мить, Як вчасно їх полити. Створім посеред пекла рай, Нехай буяє квітом. Нехай цей сад, чудовий край, І стане нашим світом!
Людина, наче птах, не може жить без волі, Не може повноцінно радіти і творить. Бо жодні цінності, що нам дають в неволі, Не можуть ковтка волі замінить!
Мені приємно, Ольчик, що Тебе зачепила моя поезія, хоча погоджуюсь, в глянцевих журналах таке не друкують - хто ж хоче про себе таку правду чути... ми всі, хто більше, хто менше, винні у тому житті, яке проживаємо Успіхів Тобі у всьому і світла у душі!
Чому в історії Вкраїни стільки драм? Чому пролилося людської ріки крові? Хто зруйнувати вирішив наш храм? Чому німа печать на рідній мові? Чому ярмо так довго ми волочим? Чому ідем в пітьму, а не до світла? Чому на зло скоріше ми охочі, А душі вже й забули про молитву? Чому земля так стогне під ногами? Чому Творець так часто нас карає? Чи ж не тому, що власними руками Самі ще за життя себе ховаєм? Чому лежать знівечені хрести? За що сини батьків своїх цурались? Прошу тебе, о Господи, прости За все, що було, і за те, що ще не сталось!
Вікторе, з мене "пре" лише тоді, коли болить душа... ось і не знаю, що краще - коли мені добре і я втрачаю дар писання, чи коли в душі страждання і суцільні віршування...
На церковні хрести із вікна Поглядає душа крізь туман. Порятунку жадає вона Від образи людської і ран. Зазираю у неба блакить, В піднебесся сягають хрести. Голос Божий тут вічно звучить, Наші душі бажає спасти. Тихо голос з небес долина, Та у серці відлуння, мов грім. Він звучить, як чаклунка-весна, Помагає прокинутись всім. Він звучить, як ранкова земля, Мов глибінь у морської води, Промовляючи Боже ім’я, Відвертаючи нас від біди. Він звучить різнобарв’ям тонів, В нім мелодії всі й голоси. Це – неначе всіх янголів спів І відлуння святої краси... З-під небес Божа ласка зійшла, Ти готовий їй серце розкрить? Порятунку волає душа, Голос Божий для неї звучить! Колись давно мені таке писалося...
В життя є тисячі принад, Воно барвисте, мов весна. Є в нім любов і колір зрад, Є шлях наверх і є до дна. Життя солодке, наче мед, Та водночас - гіркий полин. Та ми уперто йдем вперед, Мов підганяєм часу плин. Не раз збиваємось з шляху І озираємось назад, За мить – позбулись вже страху, Бо шлють нам милість небеса...
Якщо мої вірші западуть у душу хоча б десятку-другому душ, надихнуть до життя чи дадуть крихту віри - я знатиму, що пишу не намарне... і не важливо - визнає мене цей світ Поетом, чи ні...
У мене теж печальна осінь, Минуле боляче пече, Поділось рідне десь плече, Самотність вплелася у коси... Поміж берізок клен похилий Тобі нагадує тебе? - Та милість спуститься з небес І мріям знов поверне крила! А ну, мій Друже, не хандри, Сумні листочки обірви З календаря своєї долі, Всі почуття впусти на волю!
На жаль, в житті бувають ситуації, в яких не все залежить тільки від бажання однієї людини, а деколи й бажання двох буває замало, бо обставини бувають вищими...
Замки в нас на піску, Щастя - дивний міраж, Наче серце закув Нам невидимий страж. Орхідеї цвітуть У сусідських садах. Ну а ми щастя суть Прагнем тільки у снах. Глянь, піднявся з води Купол храму душі - Свої мрії буди, Хай злітають мерщій У безмежжя небес, Де печалі минуть, Де полегшає хрест Й ти знайдеш власну суть!
Це реальна історія про реального закоханого Поета... А кохання в цій історії для ЛГ було лише стимулом для написання прекрасних віршів, ось таке життя...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('