А я хочу в дечому не погодитися з попереднім коментарем - манера написання, як і форма, у Вас хороша, всі рими дотримані, ось лише вони здебільшого дієслівні, але на це "хворіє" багато починаючих поетів, в тому числі і п. Галина. Так, цю річ і справді можна швидше віднести до римованої прози, бо в поезії хочеться бачити більше образів, метафор... та це також приходить з досвідом... Тому успіху Вам, пані Алло, на шляху до Поезії!
Толіку, Твоя ріка таки розродилась роздоріжжям... і не тільки... знаходжу якісь нові мотиви у твоїй творчості, щось, що раніше не відчувалось... Нехай всі зміни у твоєму житті будуть тобі лиш на добро!
Дякую, пані Галино! скажу чесно - ніколи спеціально не шукаю тем для писання, просто деколи дозволяю собі виплескувати в навколишній простір свої почуття (до ближніх, світу чи до себе), у мене зазвичай римовано плинуть думки...
Пані Галино, тема добра, думки гарні, але надто багато повторень, тому невиправдано великий обсяг вірша, його б зробити більш стислим і динамічним, від цього він лише виграє. Мені також згадався Василь Симоненко, він у кількох рядках сказав так багато...
Ти знаєш, що ти — людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.
Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина, І хочеш того чи ні — Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.