Із очима душі відкритими Просіваю думки крізь сито я, Мої витоки, твої витоки, Ще невидимі стіни доль. Чи ми снами колись наситимось? Чи душа мрії вічно питиме? Мої витоки в твої витоки Об'єднати в одне дозволь!
Недовивчені нами істини Під вітрами недолі вистоять, Бо усе, що удвох замислили - Оживе, як сніги зійдуть. Ти повір - я навчусь, я плистиму, Зазвучу в піднебессі піснею, І кометою променистою Нам осяю до щастя путь!
Ми підем по стежинах звивистих, І серця будуть в парі битися, І дощами нас вмиє чистими Той, кого ми звемо' Творцем. Завтра світлом душа насититься, Ми пізнаєм нарешті Істину! Ну а зараз - пливем до витоків, Звідкіля починалось ВСЕ...
Дякую, Оксанко, що зазирнули, і приємно, якщо справді сподобалось...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
