Із очима душі відкритими Просіваю думки крізь сито я, Мої витоки, твої витоки, Ще невидимі стіни доль. Чи ми снами колись наситимось? Чи душа мрії вічно питиме? Мої витоки в твої витоки Об'єднати в одне дозволь!
Недовивчені нами істини Під вітрами недолі вистоять, Бо усе, що удвох замислили - Оживе, як сніги зійдуть. Ти повір - я навчусь, я плистиму, Зазвучу в піднебессі піснею, І кометою променистою Нам осяю до щастя путь!
Ми підем по стежинах звивистих, І серця будуть в парі битися, І дощами нас вмиє чистими Той, кого ми звемо' Творцем. Завтра світлом душа насититься, Ми пізнаєм нарешті Істину! Ну а зараз - пливем до витоків, Звідкіля починалось ВСЕ...
Дякую, Оксанко, що зазирнули, і приємно, якщо справді сподобалось...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
