О. друзі, не забудьте нині Shtanka узяти до машини, я теж бажаю на Парнас, бо що ж я тут - уже без Вас, Там музи Вас і пестять, й гріють, а тут римую безнадію... Але я знаю, що лишили квиток для мене на "анумо". То ж, друзі, разом полетіли! І вчиним на Парнасі глуму: Будем писати вірші, прозу... А музи плеснуть нам амброзій, щоб нам писалось веселіше... Заходьте всі, летім скоріше.
Поета надихає все і тиша, і музика, і небо, і т.д. Одного разу в спогадах великого поета вичитав, якось в молоді роки йому дали зауваження, що він не знає назв квіток. Згодом він написав цілу поему, де використав більше ста назв квітів, причому рідкісних. Отак буває - й квітка надихає, поету що - відчуєш і пиши.
Хтось на серці малює сім літер, Хтось тату на всю спину пече, Там "кохання" минулі вглядіти може інше, як перше втече (жарт). Дякую, Наталіє, за оцінку. Іноді пишеться і таке.
Папір, перо і кілька слів, що так багато їй сказали, коли до неї лист приплив, через порти, автовокзали... Забули ми уже давно, як почуття відлистувати, та пам"ятаєм все одно, - листи приємно "получати" (суржик, але в коментах використаю).
Атмосфера, скажімо відверто, не подобається, бо чвари не прикрашають поета, вони тільки виплескують негативні поля, які викликають і відповідні емоції. Коли всім думати в світлому напрямку, то світла побільшає. Почнімо кожен з себе і будемо разом творити на "Анумо". Бо без підтримки однодумців, нічого робити тут. Підтримую Ваш, Іване, заклик, додам тільки - Давайте разом співтворити!
Болить, болить, аж випікає. Невже, нам браття, не з руки, сказати щиро: "Поважаю. Твої думки, твої рядки"? Ну, а коли у творі вада, то хто ж поправить, як не друг? Знайди слова підтримки радо, коли той твір ласкає слух і став оцінку щиро й сміло, коли відчув, що то й твоє, бо відгук твій все ж має силу, якщо в нім серця частка є.
Перший катрен супер, тільки за його філософію треба поставити пять. А за подальше розгортання почуттів в переплетінні зі станом природи, остаточно добавляється +. Тобто "5+".
Гарний вірш, лірично-еротичний. Сподобалась виточена відвертість проростання мелодій в серце. Для мене стрівся тільки один камінь спотикання - позбуваючися. Але за таку лірику менше ніж пять поставити ніяк не можу.
Не знаю, що й сказати, Іванно. Вірші Ваші сприймаються неоднозначно. З однієї сторони вибивають вади рими і ритміки, а також розтягнутість (розжовуваність) тематики, з іншої сторони непогана образність, яка є цікавою і своєрідною. Може, попрацюйте трохи над текстом, вичленіть найгарніше, найчутливіше, найголовніше.
Пустоти душ наповнити по вінця... Як важко це зробити у зневірі, та ще, коли і люди наче звірі, і почуття дотліли до кінця... Дякую за співчуття до теми.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('