Все гарно і сумно. І дуже зрозуміло. Одне лиш не ясно - чому так несміло Живе-проживає душа. І чує здається, і бачить, і дума... А в сумі - лиш сума: Й вона - вже чужа...
В пустелі міст людського краю Оази вічності шукаю... А поряд дихання кварталів, - Чатують жертву на поталу, Озлоблені, голодні, злі... Та ще й отруйних сотні слів... Хоч ґвалт кричи, кого небудь – Чи докричишся, менестрелю? Глас вопіющого в пустелі Піском завіє довгу путь... ...Від жаги сохне часу слід І тоне у тенетах літ.
Твій кат в тобі сидить. І радить йти на плаху. Готовий враз згубить Поета-бідолаху. Але віддай його На вогнище спокути. Більш шансу ти свого Не зможеш роздобути! Спали його віршем, Спали його болідом, Щоб плакала дощем Тобі природа слідом.
Нас сонце зве до справ, як селянина в поле, Нам сонце для надій метнуло промінці... О, Боже, дай нам сили, щоб збудувати долю, Щоб сіяти зерно, збирати камінці...
Перевтілення достойні поета. І мета його - побачивши красу, розказати про неї собі, всім... Іноді побачене може причинити біль ближньому, але цей біль - це прозріння душі. Шукаймо шляхи до душ і сердць людських. Свідомо і з надхненням.
Цікавий пантеон моральних калік. На жаль їх кількість зростає. Згоден пані Наталія - все треба називати своїми іменами. І коли болить, то про те й писати. Може когось це направить на шлях істини, тоді нас стане більше.
Та воно невеселе, а сумне і болюче. Просто хотів передати через стан природи оті болючі почуття, а воно ж довге і тягуче як осіння пісня. Дякую за відгук та побажання, буду намагатися бути талантливим.
Суміш холоду зморозила ледачих, Суміш тьми сховала всіх невдах. Осінь зацвіла, як квітка біля дачі, І теплом зігріла всіх комах. Розбудила спокій. У поетів Віднайшла надхнення до пера. Зажевріла іскрою надії, І сказала що робить. Пора!
Сумні вітри несуть над лісом Далекий холод і думки... Пробач мені, що я гульвіса, Згубив любов і ті роки... Що я заплутався в тумані, Осіннім вітром поміж хмар... Із самотою на екрані, Гортаю млявий календар...
Дуже гарний у Вас трапився вірш - сумний і філософський.
Тема, яку Ви Анастасіє порушили, цікава і глибока. Ви спробували передати почуття солдата. який повернувся з війни, це Вам вдалося, на мій погляд, частково. Вірш потребує редагування: помилки граматики і римування. Але будьте свідомі того, що не помиляється той, хто нічого не пише. Тому сприйміть, зауваження не як образу, а як дружню пораду. Старайтеся і у Вас все вийде гарно. (Втрата, Афганістан, чекання, останні 4 рядки зовсім зайві і т.д).
Ви знаєте, пані Тетяно, прочитав вашу прозу - вона цікава і неординарна. А тут вірш - дійсно вбивчий! Такі глибокі почуття! Але так зрозуміло, бо перші кохання завжди розривають серце і душу. Добре, дуже добре.
Коли б могли мої віршованії строфи У людях сонних зроджувать думки, Тоді б мої слова приспали катастрофи... Могли і будуть! Слово на віки! І слово те, твердіше за алмази, І слово те, палаючий вогонь. Воно розбудить! (Може не відразу) І істина торкнеться наших скронь.
Це сьогодення таке, і осінь - вона розбуджує тужливо-ностальгічні нотки в наших душах. Головне, що і в такому настрої є сенс, бо то є життя душі.
*** Тремтить, неначе птаха у руці, Як мрія, що так схожа на оману, Душа моя, що ловить промінці Любові світлої, любові без обману. Вона ще чиста, мов свята сльоза, Хоча гріхами сповнена брудними І вірить, що молитва, мов гроза, Очистить її краплями своїми. Душа моя то плаче, то кричить І б’ється в грудях серцем надгарячим, Самотньо мріє. Та частіш мовчить Про щось доросле, часом про юначе... Тремтить, неначе птаха у руці, Як мрія, що так схожа на оману, Душа моя, що ловить промінці Любові світлої, любові без обману...
Краще поділитися гарним настроєм та жагою жити, натхненням і бажанням творити. Тому віддаю Вам, Наталіє, частину від щирого серця - живіть, радійте життю, віршуйте. У Вас так гарно почуття складаються у рими.
Гарно, Наталіє! Життя прекрасне і неповторне, тільки треба побачити! Тема вічна і розкривають поети її кожен по своєму. Декілька миттєвостей тому в мене також була така спроба. Маю надію, що вона вам прийде до смаку.
МАЛЮЮ ЦЕЙ СВІТ...
Збентежено фарби беру на палітру. Малюю цей світ, де слова – кольори. Беру від веселки, травиці і вітру, Пориви морів і стрімкої гори.
І я зачерпну у зими білопіння Іскристого снігу – ним вистелю тло, Що пензлі офарблять весняним цвітінням, І стиглістю літа, й осіннім теплом.
А ще замішаю у фарби бажання, І мрії, і віру, і світ протиріч, Щоби розцвіли на полотнах світання, Барвистії дні, повечір’я і ніч.
Збентежено фарби зберу у картини, Де квітне цей світ, де мінливість життя, І щастя земне, і зневіри хвилини, І пристрасть думок, і зоря майбуття...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('