О. друзі, не забудьте нині Shtanka узяти до машини, я теж бажаю на Парнас, бо що ж я тут - уже без Вас, Там музи Вас і пестять, й гріють, а тут римую безнадію... Але я знаю, що лишили квиток для мене на "анумо". То ж, друзі, разом полетіли! І вчиним на Парнасі глуму: Будем писати вірші, прозу... А музи плеснуть нам амброзій, щоб нам писалось веселіше... Заходьте всі, летім скоріше.
Поета надихає все і тиша, і музика, і небо, і т.д. Одного разу в спогадах великого поета вичитав, якось в молоді роки йому дали зауваження, що він не знає назв квіток. Згодом він написав цілу поему, де використав більше ста назв квітів, причому рідкісних. Отак буває - й квітка надихає, поету що - відчуєш і пиши.