Шляхи господні... Долі, долі... Багаті є, голодні, голі, А Всі прийдемо... Час настане, Коли тебе й мене не стане... Що ж залишити: гроші, кров? Ось заповіт - лишіть ЛЮБОВ!
Ви вже є отой самий повстанець, Навіть краще - повстанців поет. Зарахуйте й мене, дайте шанець, Слово ж маю, як той кулемет - Враз зрізає врага-супостата!.. От проблема існує одна: Як підняти меча, та й на брата? Може досить, тих Каїнів нам. Може зле нам від того живеться, Що до злагоди треба дійти. І разом будувати, від серця... Що ж до злодіїв - треба знайти: Всіх отих, що гноїли, гнобили, Братовбивць, гріховодних паскуд... І дай Боже, нам віри і сили, ВІРИ й СИЛИ, й поменше Іуд.
Вірш сподобався. Стежину проклали, то ж дійдете, головне, щоб діждались... Трохи солі: у 10 рядку- згубили склади, тому він не співається, дальше - схоже на русизм. А що таке батура? Щиро хочеться щоб вірш був гарний.
Дарує щастя неспокою Життя твоє, життя моє... Чому ж дісталось нам з тобою Така журба... А пломінь б"є. І щастя наше - його зріти, Відчути перехід від тьми, Щоб сонце радісно зустріти І світ зігріти слів крильми... Влучно. Гарно. Філософськи глибоко. Сподобалось.
Читаємо. І не розумію, звідкіля така зневага до заблудших душ і до рідного народу?? Їх навертати треба, а не зневажати й ображати.
Ми – не “хохли” і не “вулиця” ми! Хоч там ідемо з прапорами. Ми – паростки зрощені тими слізьми, Що в душах кипіли віками, Ми – жага до волі усіх поколінь, Що склали життя за Вкраїну. Була їх рішучість твердіша камінь – За волю ішли до загину. Затямте усі: Ми – Вкраїни народ! Брехнею народ не здолати! Хай буде останнім оцей епізод, Коли нас взялись обізвати. Ми брехні і зло розіб’ємо вщент! Вже час! Тож гуртуйтеся, друзі! Устали з колін і сьогодні момент – “Вділити” усім по "заслузі".
Наберіть у груди осінь, Серце вилікує враз... В ній журби і щастя досить, Щоб забути біль образ... І коли осінні ліки Зроблять справу. О дива! Вірш новий пишіть. На лінках Викладайте нам слова.
Дощі то добре, а з любов"ю... І зцілять, і зігріють вмить, Коли осінньою порою Ми перестанемо тужить... А у серцях, як в чорноземах Зійде посіяна любов. І відзвітують в Держкомземах, Що буде збіжжя на Покров...
Які незвичні колорити, І незбагнені візерунки... Й дороги наші перерито... І не складаються стосунки... Чи суєта тому виною, Чи може погляди згори? Чому ж душа іде до бою І каже серцеві - згори!
Суперечливо - з однієї сторони сильна тема і глибина думок, а з іншої недоконалість віршованого їх викладу. Не бійтеся шукати рими. Коли відчуваєте так глибоко, то вкладіть силу терпіння, і тоді ваші почуття стануть гарними віршами.
Дякую за чудовий коментар. Здається мені, що і Ваші тернисті шляхи прокладаються для мети високої, для любові всепоглинаючої...Бо в словах Ваших такі глибини. А що до шляхів, хто зна які вони... Стежки зливаються шляхами, Де гамір часу світ кроїть, Й несуть мене попід зірками На крилах днів, тисячоліть... Все стихне вкруг. Лиш цвіркунами Непевні думи у цю мить Ведуть розмову: дії, драми... А зірка в небі затремтить... І вир подій загубить слід, Де шляхом відгорів політ...
Дні летять, спливають ночі, За роками рік, віки, Десь вода каміння точить, Десь міняє береги. Все проноситься миттєво. Літо, зими – дивна гра. Додається в давнє древо Кілька помахів пера. Все міняється щоденно, Щосекунди. І в цю мить, Придивися, як невпинно Час за стрілкою летить. Тільки ми, із плином часу, Накопичуєм думок, Що проносять нас по трасах Сотень зоряних стежок.
Де дощі – там думки ностальгійні... Ностальгійні думки – неспокійні – Про далекі роки мелодійні, Про кохання п’янкі, непостійні...
Ностальгійних думок частота – Мов птахів лісове різнопір’я, Мов далеке незвичне сузір’я... Мов безбарвна палітра листа... Ностальгійний туман огортає, Через час у минуле вертає... Майже поряд із ним я живу. Й ностальгія – це сон наяву?
Ностальгія, неначе забуте обличчя, Розрива мене навпіл своїм протиріччям. Зрозуміти не можу твого я польоту... А дощі крапотять – то така їх робота: Тлінне все повідносять, відметуть суєту... Ностальгія ж голосить в майбуття висоту...
В кришталевому блиску краплинами Ще відлунює постать дощу, Що на схід полетів за хмаринами... В них я душу свою полощу... В кришталевому блиску сльозинами Ще відлунює постать любові, Що стряхну з парасолі краплинами Й обірву у душі на півслові...
Як серце й душу відучити Про тебе мріяти у снах? В жалобі скрипки не любити Мелодій дивних? – Наче Бах? Я їх люблю, немов то Ти, Немов то Ти мене вітаєш І гами линуть з висоти... Ой, як ти, скрипко, гарно граєш! Як ніч, що стомлена сіяти, Як місто вимите дощем... Навчи кохання так же грати, Зігрій нас зоряним плащем. Як серце й душу відігріти Від льоду болю і образ? Навчи кохання лиш радіти, Щасливим бути... Хоч би раз...
Пані Люба, чудова спроба розповісти про росяний ранок. Думка зрозуміла - чисту недоторкану природу і чистоту душі треба зберегти, як найдорожчий скарб. А ось як росяний краєвид описаний мною:
Стежина у зорі Іскриться скрізь холодна і прозора, Рясна, ніким не чесана краса. Здалося: поховалися тут зорі Й Чумацьким шляхом випала роса. Липневим медом пахли амаранти... А десь в тумані-рані заблукав Той чарівник, що сипав діаманти, Та я його слідів не відшукав. І в лузі, як у космосі незнанім, Стежину поміж зорі прокладав, В сріблястім, росянистім океані, Прямуючи в перлинах поміж трав... Нелічені світились сонця-долі, А потім на орбіті гострих кіс, Мов зорепад, котились мимоволі Нездійсненні бажання у покіс...
Цікавий погляд на вічну історію кохання крізь призму прогресу. Якось один із критиків на мій схожий вірш сказав, що таку поезію треба читати з тлумачним словником, тому що слова мають важкий зміст і, з його слів, така поезія затехнізована. На що він отримав таку жартівливу відповідь: це поезія перекладена комп"ютером... За спостережливість і спробу знайти описання стану душі в сучасному світі через сучасну технократичну лексику, і знайти головне - спільний шлях двох закоханих сердець, ставлю 5.
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('