Заручник кохання

Дорікати долі безпідставно

За невдачі власні я не звик.

Сам собі я вибрав непоправний

По життю веселий путівник.

Ним і користуюся донині,

Плутаючи відстані й шляхи.

Може, так ховатися й повинен,

Якщо є в минулому гріхи.

Тільки я блукаю не навмисно,

Як, буває, злодій крадькома.

То нудьга на шиї моїй висне,

То в обійми радість йде сама.

Не дають душі перепочити

Почуття стривожені, сліпі.

То гірку приношу оковиту,

То солодкий віднесу напій.

Багатьом неспокій не на користь,

Як і споглядання в паспорти.

Я ж прогнав любов’ю з тіла хворість

І примусив старість відійти.

Тож і не почуєте від мене

Скарг на долі витівки, авжеж.

Я живу закоханим шалено,

Як постійно хтось у мене теж!