Дорікати долі безпідставно
За невдачі власні я не звик.
Сам собі я вибрав непоправний
По життю веселий путівник.
Ним і користуюся донині,
Плутаючи відстані й шляхи.
Може, так ховатися й повинен,
Якщо є в минулому гріхи.
Тільки я блукаю не навмисно,
Як, буває, злодій крадькома.
То нудьга на шиї моїй висне,
То в обійми радість йде сама.
Не дають душі перепочити
Почуття стривожені, сліпі.
То гірку приношу оковиту,
То солодкий віднесу напій.
Багатьом неспокій не на користь,
Як і споглядання в паспорти.
Я ж прогнав любов’ю з тіла хворість
І примусив старість відійти.
Тож і не почуєте від мене
Скарг на долі витівки, авжеж.
Я живу закоханим шалено,
Як постійно хтось у мене теж!
|