Де ж ти істино?..

Де ж ти істино?..

Поміж зорями – простоволосими,

Поміж хмарами – голубокосими,

Розбиваючи місячний шлях…

Стрімко мчала ракета-жало,

Про безкарність свою співала,

Штовхаючи людство під крах.

Йшло дитя в далечінь поміж квітами.

Сонцем-радістю розігрітими,

Несло в ручках завтрашній день…

І не знало воно,що скалічені,

Долі,мрії і дні вже помічені

Не співало б щасливих пісень.

У озонову дірку зі свистом…

Наше сонечко там зависне.

Де ж ти істино,де ж ти,де?

Заблукала в мізках цвіллю вкритих,

У тілах ненажерливих ,ситих…

І куди ж бо ти нас приведеш?