Смугасте темно-синє небо Немов хтось хмарами зорав. Чого душі поетки треба? - Щоб вірші лились з-під пера І, проникаючи у душу, В ній воскрешали почуття, Аби там світлом всюдисущим Замайорів любові стяг, А ще так хочеться крізь хмари Свою розгледіти зорю, В твої зануритися чари, Хоч добре знаю - в них згорю...
За горизонт за щастям бігти? Чи наказати собі - "Стій"? Я прошу - дай тепла хоч крихту Зігріти серце в самоті!...
Блукаю поглядом між хмари І чую шепіт чийсь тепер: "Ось щастя митей тобі пару - Ти запиши їх в Книгу Сфер!"
|