Опустила довгі вії
І світ тугою повіяв.
Хотіла прокинутись,
але невсилах...
Душа взлетіла,
мов на крилах.
Не хотіла так,щоб все було!
Та ні,я мріяла, щоб саме так,
а не інакше
Помітили,що я жива.
Можливо,ставлення до мене
стало б кращим
І не була б я більше
пташеням нещасним.
Я чекала,що спасуть
І не думала,
На скільки пізно всі прийдуть(
Примчали друзі і батьки,
Принесли свої вінки.
Та навіщо мені ваше співчуття,
Коли ви позбавили мене життя???
|