Вечірня
тиша.Персикова м'якоть
Сльозиться
соком в скошену траву.
Рожева
хмарка, наче вовни клапоть,
На гілку
настромилася криву.
Розсипав
вечір мелену корицю-
Забагровіла
неба акварель
І у стару
покинуту криницю
Впустив
відро скрипучий журавель,
Щоб
начерпати зоряних дукатів.
В задумі
кроком стишеним бреду,
Між крон
сонливих яблука бокаті
Димком
солодким куряться в саду.
Тремтить
роса на травах, мов на віях,
Вже й ніч
вуаллю темною сповзла...
І в тиші цій
легка меланхолія
Торкнулась
ніжно теплого чола.
|