Вже пахне осінню в саду, Смакує сонце м'якоть плоду, Гойдає липу молоду Грайливий вітер край городу. І обважнілі гарбузи Ліниво ніжаться в промінні. Крізь сонне плетиво лози Крадуться проблиски осінні. Немов отара на спочин, Мішки з картоплею рядами Вмостились затишно під тин. І перестиглими садами Снує осіння тепла тінь. Ген за плечистою горою У яхонтову мерехтінь Пірнуло сонце курагою.
Пані Наталю,Ваші віршовані коментарі-як бальзам на душу!Дякую щиро!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Так,осінь-пора меланхолії і смутку...Та все ж її барви не залишають нас,творчих людей,байдужими!Рада тобі,Оксанко! 
Дякую!
:hands: 
Дякую щиро! 
І Вам дякую,пане Пилипе,за такий теплий і позитивний відгук! 
