В ОБІЙМАХ ОСІННЬОГО ЛІСУ
Я так люблю прихОдити в цей ліс, Де пахнуть сосни ладанно і пряно, Де золотаві кучері беріз, Омиті небом, наче океаном, Тривожать тишу шелестом м'яким. Де мох деревам стелиться під ноги, Немов густі овечі килимки. Де водоспаду срібного пороги Спадають дзвінко в затінки густі. Де крізь вологу листяну завісу Осінні зблиски, ніжно-золоті, Летять і тануть десь у лоні лісу. Де, поховавшись від чужих очей, Гриби шапкаті зиркають з-під листу. Де водограй посріблений тече, В траві згубивши ноту променисту. І так душі відрадно, аж до сліз, Коли мене в таку погожу днину За плечі обіймає ніжно ліс, До серця гОрне, мов малу дитину!..
Додав: oduvan4ik (16.09.2012)
| Автор: © Наталя Данилюк
Розміщено на сторінці : Данилюк Наталя
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2637 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 13
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.