В ОБІЙМАХ ОСІННЬОГО ЛІСУ
Я так люблю прихОдити в цей ліс, Де пахнуть сосни ладанно і пряно, Де золотаві кучері беріз, Омиті небом, наче океаном, Тривожать тишу шелестом м'яким. Де мох деревам стелиться під ноги, Немов густі овечі килимки. Де водоспаду срібного пороги Спадають дзвінко в затінки густі. Де крізь вологу листяну завісу Осінні зблиски, ніжно-золоті, Летять і тануть десь у лоні лісу. Де, поховавшись від чужих очей, Гриби шапкаті зиркають з-під листу. Де водограй посріблений тече, В траві згубивши ноту променисту. І так душі відрадно, аж до сліз, Коли мене в таку погожу днину За плечі обіймає ніжно ліс, До серця гОрне, мов малу дитину!..
Додав: oduvan4ik (16.09.2012)
| Автор: © Наталя Данилюк
Розміщено на сторінці : Данилюк Наталя
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2575 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 13
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя