***

Та плинність і звивність, чуттєвість відьмацька,

Коли кожен видих – пекучий поріз.

Коли те кохання – сніжинка на пальці,

Така ідеальна, тендітна до сліз.

До кави цілунки, канапки з цілунків,

Рипуча канапа, птахи простирадл.

І сльози гітари цнотливої лунко

Багрянцем в долоні вирощують сад

едемського дива, едемського болю.

Мій яблучний боже, всього лиш люби!

На пучках до меду домішую солі…

Дзеркальна свідомість. Огненні сліди.

20.01.13