Не відпускай мене від себе ..не відпускай Залиш мене десь близько коло серця Тремтіти будуть твої руки .. ну й нехай Не відпускай....чекай мене ти край озерця.
Чекай допоки же ж не прийду я Не відпускай мене із свого серця Хай буде доля ця твоя Не відпускай..чекай коло озерця.
Озерця сліз від радості не горя Чекай мене .... можливо твоя доля Не відпускай....ти будь весь час зі мною Не відпускай.....зміню я твою долю.
Тримай......дивись у слід за мною Чекай....Заповню твою волю Не відпускай лиш ти мене з життя Не відпускай....назад небуде вороття.
Пані,Христиночко,мені Ваш вірш прийшовся до душі.Так ніжно,так світло і гарно написано про головне почуття у нашому житті - про кохання,Тож будьте щасливі в коханні і даруйте нам свої прекрасні вірші.Успіхів!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
ще раз дякую