Вірші

Матір старенька, сльоза на щоці,
хрестик стиснула у кволій руці.
Молитва за доньку, що в далекім краї:
Господи Боже пробач, прости Ти її.
У тіло хвороба чорна зійшла,
пробач, що Тебе забула, пішла.
Не легка, не легка доля випала нам,
Господи милий, Ти бачиш, бачиш все Сам.
О, віра моя зігрій, підкажи,
і шлях променистий їй покажи,
щоби дім віднайшла, де престол, Покрова,
де Цариця Небес утішає дитя.

Лікарі опустили вже руки,
тіло віддав хворобі на муки.
Серце, серце живе пробудження просить,
жити, жити без віри важко і досить.
Материнська любов – квітки росток
у всесвіті ходить, ще з пелюшок,
від народження тіла, першого сміху.
Дитина – на щастя, на радість, на втіху…
Важко пробити серце з каміння,
де не хватає сили терпіння,
де віра томиться на задньому плані,
де гроші очам так бажанні, кохані.

Душу стиснула бетонна стіна,
притиснута плаче – я ще жива.
Часу не багато, хоч достатньо ще є,
у ноги впади і відчуй серце своє.
Царицю проси і стопи цілуй,
за душу свою борись і воюй.
Материнська сльоза – росток і надія,
плаче старенька, лишилася мрія.
Мрія - невмируща, вільна, жива
котиться, котиться чиста сльоза,
молитва за дочку, що в далекім краї:
Господи Боже пробач, прости Ти її.

09.07.2008р.