АРКАН
Іскри-вибухи,
Зорі злякані,
Незолочені,
Неоплакані.
Ноша на плече –
Рядна зіпрані
Всіх небесних сфер.
Ватрою пече
Вишиття доріг.
Долі хрестики
Обплели поріг,
Біль означили.
Кроків-притупів
Темна курява,
Жилами напнись,
Втомо людська і
Чоловіча міць,
Шалом збурена.
Побратимчики!
Смілості огонь,
Лезом зчеркані
Мозолі долонь.
До безмежності –
Як трембіти плач,
Те, що втрачене,
Всім богам пробач
І не став на карб,
Щастя не проси,
У лампаді днів
Чоловік єси.
Шиє ватра ввись,
В’яже у вузли
Нитку вижухлу,
Зсукану колись,
Зчорнену печаль
Чорної золи.
Ніч Карпатами
Тупотить аркан,
СтрАхи страчує,
Шматтям дре туман.
До опришківських
Зазирає віч
Буйно-зоряна,
Срібночола ніч.
Тіней топірцем
Місяць розтина.
ГУцул креше світ,
Неба крик без дна.
25.11.2011
Додав: Oksana (03.03.2013)
| Автор: © Оксана Мазур
Розміщено на сторінці : Мазур Оксана
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2324 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА