Вірші

Колись ми ходили в походи,
Як гусари сиділи в сідлі,
Нас чекали різні народи,
Нам плескали старі і малі.

Коні наші – сідло і педалі…
Крутили, рулили, раділи.
Місця не було для печалі,
Природа дарила нам сили.

В переді небачені далі.
Гори, ріки і перевали.
Ламалися коні зі сталі,
Перешкоди волею брали.

Ми мчалися далі і далі,
Проти вітру колонною йшли,
Рипіли скрипучі педалі.
Почуття романтичні вели.

Скрізь люди у слід нам кричали: -
Диваки, диваки, диваки.
З роками доросліші стали.
А в душі - диваки, диваки.

11.04.2008р.