Мій синьоокий квітню, де ти, де?
Спочила злива бісером на стрісі
І на старому мокрому горісі
Весна тумани димчасті пряде.
Сапфір небес залитий молоком,
Сире повітря хлеще теплі скроні
І первоцвітні крильця безборонні
Холодний вітер лиже язиком.
Ще сніг біліє, ніби рафінад.
Візьму й покину пошуки намарні,
Ховаючись у затишній кав'ярні,
Пірну вустами в теплий аромат.
Розпилить джаз непрохану журбу,
І я в думках відчалю неквапливо
Туди, де в пиві свіжому дбайливо
Купає день розплетену вербу.
Де синю гладь криштальної води
Рунтує* лебідь помахом раптовим,
Де сад квітучий міряє обнови,
В піалах цвіту піняться меди.
*Рунтує - тривожить.
Браво!Бравісімо!Мила Наталочко,який же гарний вірш,я просто зачарована ним.Як же Ви гарно можете писати.Ой як же він мені до душі.Спасибі Вам за таку красу!
Зимовий березень минув, і в квітні, Весни ознаки більш помітні. У небі сонця золотаве личко, А на осонні клаптики травички. Сп'янілому від аромату кави, В квітневий день мені усе до пари.
З приходом справжньої, а не тільки календарної весни вас, пані Наталю.
Сподіваймося, що квітень справжній - не за горами... Наталю, дуже приємно було читати Ваш вірш, бо він, справді, гарний, КРАСИВИЙ. Почуття ЛГ, образи, тропи живі, виразні й милі. 5)
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")