Мій синьоокий квітню, де ти, де?
Спочила злива бісером на стрісі
І на старому мокрому горісі
Весна тумани димчасті пряде.
Сапфір небес залитий молоком,
Сире повітря хлеще теплі скроні
І первоцвітні крильця безборонні
Холодний вітер лиже язиком.
Ще сніг біліє, ніби рафінад.
Візьму й покину пошуки намарні,
Ховаючись у затишній кав'ярні,
Пірну вустами в теплий аромат.
Розпилить джаз непрохану журбу,
І я в думках відчалю неквапливо
Туди, де в пиві свіжому дбайливо
Купає день розплетену вербу.
Де синю гладь криштальної води
Рунтує* лебідь помахом раптовим,
Де сад квітучий міряє обнови,
В піалах цвіту піняться меди.
*Рунтує - тривожить.
|