Можна кричати вже скільки завгодно
Болі розділить безжальна безодня,
Нащо ж зізналась примхлива самотність,
Що усвідомлює невідворотність.
Хочеться в жалощах втратити світло?
Небо сльозами обплутає спритно.
Нащо виводити з пам'яті сірість?
Не для розмови нажахана прикрість.
Спротив очікує сповіді щирі,
Відсіч отримають спроби примирень.
Що ж німота не панує у світі?
Крапля до краплі у море розлиті.
Мила Маріанночко,самотність- це жахливо.Не дай Бог нікому зазнати такого стану.Вірш гарний,мені сподобався!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
