(Рубрика «Точка зору»)

Тетяна Попова ​

На засіданні Державної думи Російської Федерації 22 лютого в «годину уряду» міністр оборони Росії Сергій Шойгу поінформував депутатів про основні напрями діяльності свого відомства. Він відкрито підтвердив існування у збройних силах Росії військ інформаційних операцій. Хоча заяву російського міністра про війська інформаційних операцій слід розуміти лише як чергове і далеко не перше оприлюднення факту їхнього реального існування та активних дій проти України.

Витік такої цікавої інформації спровокувало запитання депутата Володимира Жириновського, який запропонував відтворити так зване сьоме управління Генштабу: «Потрібна спецпропаганда, щоб не тільки знати армію противника, але і підготуватися до роботи з населенням».

На це, за інформацією з російських ЗМІ, Сергій Шойгу відповів: «За цей час створені війська інформаційних операцій, що набагато ефективніше і сильніше від усього того, що раніше ми створювали в напрямку, який називався контрпропагандою... Пропаганда повинна бути розумною, грамотною і ефективною».

Неназване «джерело» російського агентства «РБК» в Держдумі пояснило, що міністр мав на увазі структурний підрозділ в Міністерстві оборони, який займається відбиттям хакерських атак, контрпропагандою як всередині країни, так і за її межами, в інтернеті, у ЗМІ тощо.

Голова комітету Держдуми з питань оборони Володимир Шаманов також заявив, що нові війська зможуть вирішувати проблеми кібератак: «Сьогодні низка викликів перенесені у так звану кіберсферу, і, по суті, сьогодні йде інформаційне протиборство як складова частина загального протиборства».

Але давайте читати та розуміти офіційну інформацію правильно. Міністр оборони Росії та інші спікери оголосили не про початок створення військ інформаційних операцій, а лише підтвердили факт їхньої наявності та функціонування.

Справа в тому, що російська сторона ніколи не залишала інформаційний простір поза межами своєї уваги. Зокрема, в «Доктрине информационной безопасности Российской Федерации», яка була затверджена президентом Росії 9 вересня 2000 року зазначалося: «Источником внешней угрозы информационной безопасности Российской Федерации является разработка рядом государств концепций информационных войн, предусматривающих создание средств опасного воздействия на информационные сферы других стран мира, нарушение нормального функционирования информационных и телекоммуникационных систем, сохранности информационных ресурсов, получение несанкционированного доступа к ним».

Ще в 2011 році Міністерство оборони Росії оприлюднило документ під назвою «Концептуальные взгляды на деятельность Вооруженных Сил Российской Федерации в информационном пространстве». Зрозуміло, що це була лише відкрита та «вилизана» частина з закритих документах більш високого рівня. Наведемо кілька цитат з цього джерела:

«Наряду с сухопутным, морским, воздушным и космическим пространством, информационное пространство в армиях наиболее развитых стран стало активно использоваться для решения широкого круга военных задач…. Одним из приоритетных направлений противодействия данной угрозе является решение задач совершенствования приемов и способов стратегической и оперативной маскировки, разведки и радиоэлектронной борьбы, методов и средств активного противодействия информационно-пропагандистским и психологическим операциям вероятного противника. Кроме того, в последнее время вследствие широкого применения в системах управления войсками и оружием компьютерной техники, этот перечень дополнился задачей защиты информационной инфраструктуры Вооруженных Сил Российской Федерации от различного рода компьютерных атак...

Вооруженные Силы Российской Федерации в своей практической деятельности… развивают систему обеспечения информационной безопасности Вооруженных Сил Российской Федерации, предназначенную для сдерживания и разрешения военных конфликтов в информационном пространстве.

В условиях эскалации конфликта в информационном пространстве и перехода его в кризисную фазу… воспользоваться правом на индивидуальную или коллективную самооборону с применением любых избранных способов и средств…»

Як ми бачимо, ще задовго до подій 2014-2017 років в Україні російська сторона офіційно визнала наявність та розвиток «системы обеспечения информационной безопасности ВС РФ».

Кінець 2016 року також став визначальним, бо 5 грудня російський президент Володимир Путін своїм указом затвердив «Доктрину информационной безопасности Российской Федерации», яка замінила аналогічний нормативний акт 2010 року. Заслуговує уваги зміст 20-21 статей цього нормативного акту:

«Статья 20. Стратегической целью обеспечения информационной безопасности в области обороны страны является защита жизненно важных интересов личности, общества и государства от внутренних и внешних угроз, связанных с применением информационных технологий в военно-политических целях, противоречащих международному праву, в том числе в целях осуществления враждебных действий и актов агрессии, направленных на подрыв суверенитета, нарушение территориальной целостности государств и представляющих угрозу международному миру, безопасности и стратегической стабильности.

Статья 21. В соответствии с военной политикой Российской Федерации основными направлениями обеспечения информационной безопасности в области обороны страны являются:

а) стратегическое сдерживание и предотвращение военных конфликтов, которые могут возникнуть в результате применения информационных технологий;

б) совершенствование системы обеспечения информационной безопасности Вооруженных Сил Российской Федерации, других войск, воинских формирований и органов, включающей в себя силы и средства информационного противоборства;

в) прогнозирование, обнаружение и оценки информационных угроз, включая угрозы Вооруженным Силам Российской Федерации в информационной сфере;

г) содействие обеспечению защиты интересов союзников Российской Федерации в информационной сфере;

д) нейтрализация информационно-психологического воздействия, в том числе направленного на подрыв исторических основ и патриотических традиций, связанных с защитой Отечества».

Тобто чогось несподіваного для нас в недавній заяві російського міністра оборони ми не побачили. Є факт нормативного регулювання діяльності російських військових в інформаційному просторі у відкритих документах. Деталізацію ми можемо знайти в тих документах та планах, оприлюднення яких поки не на часі.

А для отримання можливостей здійснювати практичні заходи інформаційного впливу російське керівництво створило і активно розвиває ті структури, про які йшлося у недавньому виступі російського міністра оборони Шойгу перед парламентаріями. У цьому контексті недавня заява Сергія Шойгу є далеко не першою. Структури інформаційного протиборства традиційно були у складі збройних сил (далі – ЗС) Росії і раніше. Наприклад, на початку російської анексії Криму в складі Чорноморського флоту Росії в Севастополі дислокувалася окрема військова частина – група психологічних операцій, яка мала можливості випускати свої матеріали інформаційного впливу, поширювати інформацію в позавідомчих джерелах, організовувала та координувала відповідну «роботу» серед місцевих ЗМІ, громадських організацій тощо. З початком захоплення Криму окупанти активно пропонували нукраїнським військовослужбовцям з військової частини інформаційно-психологічних операцій ВМС ЗС України перейти на російську сторону з обіцянкою створити для них аналогічну структуру у складі Чорноморського флоту.

Сьогодні підрозділи «інформаційних бійців» російської армії присутні у складі всіх угруповань військ, які розгорнуті вздовж кордонів України, в тому числі й на східному напрямі у складі Центру територіальних військ Південного військового округу, у складі Чорноморського флоту (включаючи підрозділи, які дислоковані на тимчасово окупованій території Криму), а також у Придністров’ї.

Українська розвідка неодноразово оприлюднювала інформацію про діяльність Управління інформаційного протиборства (в низці джерел ця структура називається також Центром інформаційного протиборства, але від цього його сутність не змінюється) Центру територіальних військ Південного військового округу ЗС Росії.

Організаційно-штатна структура управління:

Зазначену структуру було створено з єдиною метою – підвищення ефективності проведення заходів інформаційної війни проти України в межах зони відповідальності зазначеного центру територіальних військ, включаючи тимчасово окуповані райони Донецької та Луганської області.

Дані щодо особового складу російського підрозділу також оприлюднило Головне управління розвідки Міноборони України.

Цілком очевидно, що сидячи лише в місті Новочеркаськ Ростовської області, проводити активні інформаційні заходи впливу важко. Тому, у складі штабів 1-го та 2-го армійських корпусів угруповань «ДНР/ЛНР» (давайте говорити відверто – російської армії) сформовані відповідні підрозділи – групи інформаційного протиборства та оперативного маскування. А на більш нижчому рівні – безпосередньо в «полі» або з реалізації конкретних проектів впливу – діють тимчасові оперативні групи фахівців, у тому числі від зазначеного центру інформаційного протиборства.

У відкритих джерелах вдалося знайти інформацію про певні результати діяльності таких «фахівців»:

– підготовка матеріалів інформаційно-психологічного впливу на визначені цільові аудиторії, їхнє розміщення на підконтрольних інформаційних ресурсах РФ і так званих «ДНР/ЛНР»;

– поширення відповідної інформації антиукраїнського спрямування в соціальних мережах, адресна робота серед українських громадян та представників сил АТО через мережу інтернет;

– підготовка матеріалів впливу в проросійській інтерпретації про події на сході України та їхня передача іншими інформаційним структурам для подальшого поширення в російських та іноземних ЗМІ;

– організація теле- та радіомовлення, підготовка та організація розсилання з використанням мобільного зв’язку sms-повідомлень відповідного змісту військовослужбовцям сил АТО і населенню поблизу лінії зіткнення сторін;

– інформаційні заходи серед особового складу 1-го та 2-го армійських корпусів військ агресора;

– сприяння розбудові інформаційної інфраструктури так званих «ДНР/ЛНР»;

– проведення заходів щодо «керованого надання інформації» представникам міжнародних організацій та ЗМІ безпосередньо в районі АТО;

– нарощування власних можливостей інформаційного впливу через залучення до співпраці окремих громадян із антиукраїнськими настроями, формування їхніх відповідних мереж, у тому числі на інтернет-ресурсах;

– сприяння ватажкам угруповань «ДНР/ЛНР» щодо створення та діяльності власних структур інформаційного впливу (починаючи від так званих «міністерств інформації», «незалежних» ЗМІ тощо), їхня координація.

Можна навести кілька типових прикладів діяльності Центру інформаційного протиборства.

Зокрема, 29 липня 2016 року українська розвідка виявила спробу російських «інформаційних бійців» із залученням підконтрольних ЗМІ зробити постановочні відеорепортажі на окупованій частині Донбасу на позиціях «7-ї окремої мотострілецької бригади» (Дебальцеве) та «6-го окремого мотострілецького полку» (Стаханов) про нібито обстріли силами АТО знімальних груп російських та іноземних телеканалів.

Схожа ситуація з підготовкою «фейкових» репортажів була виявлена на позиціях «11 окремого мотострілецького полку» (Донецьк).

До речі, російське командування постійно здійснює заходи щодо розширення технічних спроможностей зазначеного підрозділу інформаційного протиборства. Зокрема, в березні 2016 року з метою обмеження доступу населення тимчасово окупованих територій до українських джерел в мережі інтернет у Донецьк було направлено програмно-апаратний комплекс для проведення розподілених кібератак типу «відмова в обслуговуванні» (DDoS)».

Керівництво угруповань «ДНР/ЛНР», які визнані в України терористичними, за сприяння російських кураторів активно розвиває «власні» структури інформаційного впливу та інформаційної інфраструктури: органи «влади» на кшталт «міністерства інформації ДНР», підконтрольні ЗМІ, власних операторів мобільного зв’язку (наприклад «Фенікс») та інших телекомунікаційних послуг, інтернет-провайдерів тощо. В усіх цих проектах неприкрито стирчать «вуха» фахівців Центру інформаційного протиборства та інших силових структур Росії, які активно діють на тимчасово окупованих територіях України.

Скажемо відверто, що ЗС Росії у порівнянні з нами працювати легше, бо, окрім можливостей оборонного відомства та інших силових структур, в Росії функціонує загальнодержавна система активного інформаційного впливу. Зокрема, недавно у відкритому нормативному документі РФ офіційно включила інформаційні агентства «RT» («Россия сегодня») та «ТАСС», а також «Всероссийскую государственную телевизионную и радиовещательную компанию» («ВГТРК») (телеканали «Россия 1», «Россия 24», «РТР Планета» тощо) та телецентр «Останкино» у список федеральних державних унітарних підприємств, які мають «существенное значение для обеспечения прав и законных интересов граждан РФ, обороноспособности и безопасности государства».

В узагальненому вигляді Росія реалізує заходи, які дуже схожі на те, що ми спостерігаємо у західних країнах щодо набуття спроможностей ведення збройного протиборства в інформаційному домені. В той же час ці підходи мають своє, власне, «національне забарвлення», з огляду на внутрішні та зовнішні умови, в яких перебуває Росія.

«Національні особливості» визначаються тим, що, окрім ЗС РФ, на російські правоохоронні органи та спецслужби покладено також значний перелік завдань, які вони називають «обеспечением информационной безопасности в области государственной и общественной безопасности».

Іншою особливістю є наявність значних та потужних державних ресурсів для теле- і радіомовлення, присутності в інтернеті, у тому числі за кордоном, які Росія активно розвиває протягом багатьох років.

Також важливо зазначити, що існують механізми чіткої централізації дій в інформаційному просторі на загальнодержавному рівні та координації їхньої діяльності з боку російського президента та його оточення.

Про українські варіанти реагування на наведені вище заходи російських військових, у тому числі щодо створення власних структур для дій в інформаційному просторі поговоримо в наступній публікації. Але вже сьогодні українці можуть привітати один одного з невеликою, але все ж таки перемогою. Вважається, що під час війни краща оцінка твоїх дій – це оцінка з боку противника. Очевидно, що ЗС РФ змушені були створити свої війська інформаційних операцій як відповідь на заходи протидії російській інформаційній агресії з боку України. І це означає, що всі бійці інформаційного фронту Української держави протягом 2014-2016 років показали таку ефективність своїх дій, що в своїй сукупності змусили противника переглянути свої попередні підходи та приступити до чергового перезавантаження.

Тетяна Попова – експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики України

У тексті збережено виділення, зроблені автором

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода