Так, у 2015 році швейцарський банк «Creduit Suisse» провів дослідження добробуту мешканців країн Європи. На основі порівняння статків пересічного дорослого громадянина та на базі реальних доходів населення фінустанова склала рейтинг найбагатших та найбідніших країни Європейського континенту.

Так, найбагатшою країною Європи є Швейцарія, там середній статок дорослого населення склав 576 тисяч доларів. За нею йдуть Ісландія, Норвегія, Велика Британія, Швеція та Люксембург – ці країни показали результат вище 300 тисяч доларів на громадянина.

Україна натомість посіла перше місце у списку найбідніших країн з добробутом пересічного дорослого у 1437 доларів. Другу сходинку «антирейтингу» посіла Білорусь з 1551 доларами, третю — Молдова з 3104 доларами.

За даними Світового банку, Україна за рівнем ВВП на душу населення посідає 118 місце. І це при тому, що гірше за нас живуть ті країни, де ведуться активні бойові дії та країни Африки. За рівнем внутрішнього валового продукту  нас обігнали такі країни, як Туніс, Вірменія, Парагвай, Перу, Білорусь, Азербайджан та Лівія.

Також Україна займає останнє місце у Європі за рівнем середньої зарплати.

Бідність в Україні

За даними соціологів, українці живуть на межі бідності. Так, в останні роки багато родин були змушені перейти на режим суворої економії та не могли, як раніше, робити заощадження. У 2015 році частка домогосподарств, яких за самооцінкою рівня доходів можна вважати злиденними (тобто їм не вдалося забезпечити навіть достатнє харчування) зросла до 4,9%, а бідних, які постійно відмовляли в найнеобхіднішому, крім харчування – до 43,2%.

Самооцінка домогосподарствами України рівня своїх доходів у 2005-2015 роках (у %) за даними Державної служби статистики України, опублікованої у 2016 році.

Як вказано у дослідженні, у 2015 році кожне десяте домогосподарство не змогло забезпечити своїм членам достатнє харчування, а близько 58% постійно відмовляли в найнеобхіднішому, крім харчування. Крім того, 148 тисяч домогосподарств не мали змоги споживати гарячі страви щодня, а 166 тисяч – не могли давати дітям фрукти чи соки.

За даними аналітичної компанії «Gallup», в останні роки частка українців, задоволених своїм рівнем життя, скоротилася з 27% до 17% .

Згідно з дослідженням соціологічної групи «Рейтинг», проведеного вкінці 2016 року, українці вважають, що негайного вирішення потребують проблеми саме соціального сектору, зокрема 37,8% опитаних вбачають потребу в подоланні низького рівня зарплат чи пенсій, 33,9% – вимагають справедливих тарифів на комунальні послуги, 26,9% − подолання відсутності роботи та безробіття, 19,7% − висока вартість і низька якість медичних послуг,  37,9% опитаних хвилює зростання цін на основні товари та інфляція.

Як зазначають експерти, на даний момент Україна знаходиться на дуже низькому економічному рівні. Якщо так триватиме й надалі, то нам буде важко наздогнати навіть країн-сусідів колишнього соцтабору.

«Якщо зараз економіка України почне зростати на 3% в рік, а економіка Румунії - стагнувати і показувати 0% зростання в рік, то ми наздоженемо їх в 40-х роках, а угорців - в 70-х ... Нас люблять порівнювати зі скандинавськими країнами, так ось Швецію ми зможемо наздогнати в перших роках ... але вже наступного століття! Це якщо економіки цих країн не будуть рости!», - наголошує виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

Чи насправді у нас настільки катастрофічний стан із економічним розвитком та на економічному рівні яких країн світу ми знаходимось, чи зможемо ми наздогнати економічно розвинені країни світу, кореспондент «Вголосу» запитав у економіста, політолога, директора недержавної фундації  «Інституту трансформації суспільства» Олега Соскіна,  колишнього міністра економіки України, голови спостережної ради Української державної інноваційної компанії, президента Центру соціалістичних реформ Володимира Ланового та директора Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслана Бортника.

Наскільки Україна є економічно відсталою країною у порівнянні з іншими країнами світу? На рівні з якими країнами світу зараз знаходиться Україна?

Олег Соскін: Якщо порівнювати ВВП на душу населення, а в Україні це 2 тисячі доларів, тоді як, наприклад, у Європейському союзі – це десь 25-27 тисяч доларів на душу населення, що майже у 15 раз більше. У нас ВВП – це 70 мільярдів доларів, тоді як у Польщі ця цифра становить 650 мільярдів доларів, а це у 9 разів більше. У Польщі мінімальна зарплата – це дві тисячі злотих, якщо переводити на гривні, то це десь біля 14 тисяч гривень. А у нас мінімальна зарплата – три тисячі гривень. Середня зарплата у Польщі – 800 євро, а у нас – десь 4 тисячі гривень, тобто 150 євро. У них середня зарплата вища від нашої в п’ять разів, а якщо брати Чехію – то у шість. А порівнювати Україну зі США, Австрією, Швейцарією, це взагалі інші цифри, які страшно називати. Тобто, ми є відсталою країною, у Європі ми знаходимось десь на рівні Молдови та Грузії, ми у таборі країн-невдах.

Володимир Лановий: Рівень життя українців дуже легко визначити, для цього потрібно подивитись на рівень виробництва ВВП на душу населення. У цьому плані, він є найнижчим у Європі. За цими показниками, ми на рівні з центрально-азійськими країнами колишнього Радянського Союзу -  Вірменією, Киргизією та Узбекистаном. Якщо ж подивитись на захід, то Україна знаходиться на рівні з Болівією чи Венесуелою, а це все «бананові» республіки. Тобто, їхні основні доходи складаються із експорту сільськогосподарської продукції, яка по суті не приносить самій країні жодних прибутків та інвестицій. Там усе відбувається за такою схемою: інвестори приносять якісь кошти, будують там інфраструктуру, а через років два, коли зберуть усі доходи – просто покидають цю країну, а регіон залишається без грошей. Те, що зараз відбувається в Україні – це чітка аналогія з Південноамериканськими «банановими» республіками, які виробляють нібито багато, але всі, на жаль, є бідними. Там, як і у нас, є постійний ризик девальвації їхньої грошової валюти, там часто трапляються дефолти, що ми бачимо і в нас.

З точки зору промисловості, ми знаходимось на рівні центрально-азійських країн, де експлуатується стара промисловість без жодних інновацій, модернізацій.  З точки зору соціальної сфери, коли молодь, активні люди намагаються виїхати з України у пошуках заробітку, то тут нас навіть можна порівняти з мешканцями Сирії, Іраку чи Афганістану, які тікають у Європу. Звичайно ми знаходимось десь трохи вище, але це не суттєво, бо люди ж то тікають.

Руслан Бортник: В Україні ВВП на особу складає 20% ВВП на одну людину в Європейському союзі, тобто лише п’яту частину. Якщо ж нас порівнювати з пострадянськими країнами: Росією, Білоруссю, Казахстаном, то це буде 50% їхнього ВВП.  Україна – це єдина країна в Європі, яка з часів незалежності не збільшила свого валового внутрішнього продукту. Звернімо увагу на такі країни з нашого близького оточення, як Молдова чи Білорусь, вони показали істотний прогрес за останні 20 років, а Україна – це країна, яка так чи інакше деградує.

Як так вийшло, що маючи ресурси і певні можливості, ми на одному рівні з «банановими республіками»?

Володимир Лановий: У нас такі негативні процеси пов’язані із девальвацією гривні. Якщо курс гривні порівняти з 1996 роком, то у нас за цей час у 15 разів девальвувала національна валюта, тобто усі українці стали біднішими у 15 разів. Жодна економіка такого випробування не витримає. Але девальвація виникає не сама собі. Причина у тому, що з України вивозиться капітал та валюта. Адже українські олігархи свої статки накопичують закордоном. І через те, що  усі ці валютні потоки в Україну не повертаються, з країни забирають усе, що можуть. А щоб збалансувати такі витоки валюти, влада просто друкує гривні, через що і виникає девальвація. Тобто виходить наступна ситуація: з країни прибутки вивозять одні, а інше населення країни розплачуючись за ці надприбутки українських олігархів, біднішає. І в цьому ключ до проблем української економіки. Якщо б не було витоку грошей, то у нас був би і рівень споживання, і внутрішній ринок значно потужніший, у нас розвивався б середній клас, відбувалась би модернізація підприємств, була б конкуренція. А зараз цього нема.

Олег Соскін: Справді, у цьому винні політичні та олігархічні клани, адже починаючи від Кучми та закінчуючи Порошенком, країну просто грабують олігархи. До цього зубожіння нас довели саме вони. В рамках кланово-олігархічної економічної моделі, яка зараз є в Україні, у нас немає майбутнього. Зараз усе робиться для того, щоб в Україні були тільки бідні та багаті, у нас активно знищують середній клас. Ви подивіться, як ці люди, що при владі, себе поводять: останній приклад - ситуація з Пашинським, який посеред вулиці без причини, бо він так захотів, вистрілив у людину. Таке наше майбутнє, далі тільки гірше.

Руслан Бортник: Варто додати, що такий розрив має й інші причини, а це і тіньова економіка, і тотальна корупція, яка паралізувала органи державної влади і робить неможливим ведення бізнесу в Україні. Тому що в будь-який момент умовний Пашинський чи умовний Сашко-стоматолог прийде і відбере у тебе твоє приватне майно. Разом з тим ці люди грають поза правилами, вони прописують під себе закони, юридичні норми, на них працює Державна фіскальна служба та правоохоронні органи.

За яких умов і протягом якого часу Україна зможе наздогнати розвинені країни світу?

Володимир Лановий: Наздогнати розвинені країни світу ми можемо, але ця перспектива постійно віддаляється. Якщо раніше ми від Польщі відставали на п’ять років, то зараз, мабуть, вже на двадцять п’ять. Я нагадаю, що нам у 1992 році прогнозували, що ми разом з Польщею, Словаччиною та Угорщиною станемо повноцінними членами ЄС. Так-от, сусідні країни ввійшли у ЄС у 2004 році. Натомість, Україна у 2016 році отримала чітку відповідь, що ми не станемо членом ЄС.

Це також пов’язано із нашими елітами, бо саме вони формують суспільство, культуру та імідж України закордоном. Тобто, не змінивши цих еліт-казнокрадів, державні та енергетичні монополії на ефективний уряд та менеджмент країни, в якого є бажання змінити теперішню ситуацію в Україні, у нас немає майбутнього. Мають відбутись ефективні соціальні зміни, має сформуватися середній клас, мають з’являтись приватні підприємці. А зараз виходить так, що олігархічний та корупційний клас просто ненавидить приватних підприємців, вважаючи їх своїми антагоністичними ворогами, через що і знищує їх.

Та варто все-таки подивитися і з оптимістичної точки зору на цю ситуацію. Україна, за умов повалення олігархату, може стати такою країною, як Польща чи Угорщина за десять років. Розвинені країни Європи доведеться наздоганяти значно довше, але усі шанси у нас є, попри таке значне відставання.

Але разом з тим нам не потрібно орієнтуватися на той же Європейський союз. Я не вірю в майбутнє ЄС, який, швидше за все, може не вижити. Зараз світ розколюється на дві частини по відношенню до України. І розкол буде у Європі, зараз ЄС пішов назустріч Росії, дозволивши використовувати більше газу в обхід Україні. Для нас це означає, фактично, зняття санкцій з Росії. А тому потрібно розуміти, що за допомогою подачок з ЄС, які є зараз, Україна не розвиватиметься.

Олег Соскін: Якщо ми хочемо, живучи у центрі Європи, ще й жити у європейській, цивілізованій державі, то потрібно усувати олігархічні клани. Потрібно негайно змінити модель розвитку країни.

Руслан Бортник: Зараз, в кращому випадку, нам потрібно досягнути рівня 2013 року. Ми зможемо наздогнати країни колишнього соцтабору десь через років десять, за умови ефективної праці при стабільному рості економіки. А щоб досягнути рівня прогресивних країн Європи, таких як Німеччина чи Норвегія,  нам потрібно десь років сорок-п’ятдесят, але за умови, що наша економіка постійно розвиватиметься. Для того, щоб наздогнати такі країни, як США чи Японія знадобиться набагато більше часу, про це можна буде говорити тоді, якщо ми бодай якось з тієї бідності, що є зараз, виберемось. Але перспектива є, потрібно ефективно працювати.

Марія Бойко, «Вголос»