Скінчились літні дні, минула осінь І знову повертається у душу сум. Та в пам"яті моїй залишився назавжди Той час, що подарований нам був. Погляну у вікно-там заметіль ширяє, Й регоче гучним голосом зима, А в білій шубі самота гуляє, І плакати почне моя душа... І стану я! Розкину руки-крила, І полетить вона в небесну даль, І знайде те, що вже давно хотіла, І скине ті окови, що скував їй жаль.
|