Собістянська Анастасія Русланівна народилась 21 липня 1994 року в мальовничому містечку Надвірна, Івано-Франківської області. На даний час постійно проживаю у м. Львові, навчаюсь в НУ"Львівська політехніка", здобуваю фах програміста. (сторінку - у Львівській)
Як стало важко їхати зі Львова, Гасити свічки, кидати перо, У цьому місті все було казково: Духмяна кава, дороге вино.
Все починалось в спальному вагоні, Палило сонце, сіяло весну, Вокзал неспішно, в ніжному мінорі Дзвінкоголосо слухав тишину.
Усе змінилось, ти вже не відчиниш, В чужих обіймах стрінеш Новий Рік. Ми розійшлися, просто розлучились, Усе спустили, що було на вік.
Над головою небо кольорове, Минувші кадри миготять в очах, Як стало важко їхати зі Львова, Але поїду, скоро вже, на днях.
Сторінку та фотоальбом створено. Дякую за публікацію твору. Поради щодо публікації творів та фото - у приватному повідомленні...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
2
З Різдвом!
