Чорна земля виблискує атласом, Дарма боротись в автобусі з галасом, І в вихідні прокидатись о восьмій, І по гостях ходити зі злості. Зимою прийти щоб весною прощатись, І в темряві без світла кохатись, Зубну біль терпіти стереотипом, По воду зі спраги ходити із ситом. Дарма випаде сніг і дарма він розтане, Житяя кругообіг, і з часом нестане- Терпіння, зітхання, пшениці колосся, І посвітліє на скронях волосся. Дарма наступати двічі на граблі, В бій виходити з сильнішим на шаблі, Дарма падати знаючи, що не зведешся, І "гратись" з вогнем...небезпечно!!!займешся. Все просто-складнішого, що ж тут не так? Дарма задавати питання " ну як?" Дарма квіти у вазу...а в вазі вода, Як все банально. Як все дарма.
|