Пишу

Пишеться, знову пишеться,

Гребля під словом зламана,

І почуття розколються

Тріщинами та ранами.

Тиша скресає веснами,

Громом кричить як гомоном,

Марить десь перевеслами,

Марно чекає спомину.

Та почекає поклику,

Волі багряним відблиском,

Чорними снами безуму,

Срібним надії човником.