Небо. Мій погляд прикутий до Тебе, Ведмедиця в небі веде ведмежа між примарами дивних сузір’їв. Днями, роками ця стежина одна вкрита, казками давніх повір’їв. Мати-дитя – знак північного неба, де чудова зоря всім відкрива - напрям, коли наступає потреба… Ведмедиця в небі – світило небес… Ти, виводиш людей із омани. На півдні утворений зоряний хрест, вказівник для людей із савани. Небо. Мій погляд прикутий до Тебе, де полярна зоря світить з ковша, щоб віднайти цю дорогу до себе. Заглянути у морськії глибини, в піщаних пустелях втрапити слід. Забути, легкі і важкі провини, весь розтопивши, надуманий лід. Ведмедиця в небі, мале ведмежа, скорпіона сузір’я між нами, досі невивчена з грані межа… Серце. Так серце відчути нам треба й погляд очей налитих росою… З любові стежина крокує до неба, щоб навіки лишитись з Тобою!.. 29.12.08р.
|