Звісно, нинішні лідери України - жалюгідні, але так само жалюгідною є спроба виправдати зраду Кука. Його, бачте, не прибрали, бо не хотіли робити з нього "ікони"... З Бандери, отже, залюбки зробили (на піку хрущовської "відлиги"!), а з Кука - не схотіли?!. І як "страшно" його "катувала" радянська влада - звільнили (нібито) з Інституту історії за те, що досліджував композиторів "антиімперських поглядів" (???) XIX (sic!) століття Березовського та Веделя!.. Та хіба ж влада взагалі дозволила би працювати в наскрізь ідеологічному Інституті історії колишньому очільникові УПА без відповідної ідеологічної обробки та перевірки!? Як на мене, смішно й недолуго...
Я згоден з Вами, що постать Василя Кука на тлі постатей Степана Бандери та Романа Шухевича є в рази меншою, але з пісні слова не викинеш: Василь Кук очолив УПА у найстрашніший час, коли надію на перемогу міг плекати лише дурень. Йти на збройне протистояння з ІМПЕРІЄЮ ЗЛА за тих умов, було реальним ГЕРОЇЗМОМ. Василь Кук та його побратими на те пішли. В мусульман є поняття "ШАХІД" - воїн, що йде на самопожертву задля ідеї. Василь Кук не зміг стати повноцінним шахідом, бо зламався в полоні. Але! Викинути його з історії СВЯЩЕННОЇ БОРОТЬБИ українців за свою державу ніхто не взмозі! Так, він не став взірцем, бо не загинув, але він був ОСТАННІМ головнокомандувачем Української Повстанської Армії і того достатньо, аби ми шанували його належним чином!
Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на
сторінці
"НАШ
ТОП ++"