Не в пізнаю себе вже сам – Як швидко я міняюсь, Життя моє іде на злам, За соломинку я хапаюсь. Останній шанс тепер ловлю, Чомусь і далі жду я дива Питаю сам себе „чому?..” Чому не змиє болю злива? Чому той біль все не мина, А лиш зростає з часу плином, Чому на ній? Саме на ній? Зійшов світ неначе клином!..
|