Не озирнусь
Ти взяв усе, ти визбирав до крихти Мою весну, стремління і жалі. Я все чекала, поки буря стихне, Яка так розгулялась на землі. А ти летів, мій буйночубий часе, Згорало літо, сивіли сади. Моїх бажань надпита срібна чаша Міліла, як озерце без води. Не озирнусь! Нема рокам початку, Тим, що давно пройшли свої путі. Моїй душі залишивши на згадку Доріг минулих борозни круті.
Додав: ivsuktc (22.02.2015)
| Автор: © Леся
Розміщено на сторінці : Шмигельська Леся
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1979 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА