Не озирнусь
Ти взяв усе, ти визбирав до крихти Мою весну, стремління і жалі. Я все чекала, поки буря стихне, Яка так розгулялась на землі. А ти летів, мій буйночубий часе, Згорало літо, сивіли сади. Моїх бажань надпита срібна чаша Міліла, як озерце без води. Не озирнусь! Нема рокам початку, Тим, що давно пройшли свої путі. Моїй душі залишивши на згадку Доріг минулих борозни круті.
Додав: ivsuktc (22.02.2015)
| Автор: © Леся
Розміщено на сторінці : Шмигельська Леся
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1923 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА