Не озирнусь
Ти взяв усе, ти визбирав до крихти Мою весну, стремління і жалі. Я все чекала, поки буря стихне, Яка так розгулялась на землі. А ти летів, мій буйночубий часе, Згорало літо, сивіли сади. Моїх бажань надпита срібна чаша Міліла, як озерце без води. Не озирнусь! Нема рокам початку, Тим, що давно пройшли свої путі. Моїй душі залишивши на згадку Доріг минулих борозни круті.
Додав: ivsuktc (22.02.2015)
| Автор: © Леся
Розміщено на сторінці : Шмигельська Леся
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1834 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ivanpetryshyn : А, що ви від них очікували?
Вони ж мусять якось Ванькам і Ксюшам пояснити,
чому вони почали війну з Україною
і чому це- "правильно".
virchi : Зараз російська пропаганда звалює теракт на Україну. І не дивно - в усіх бідах на болотах "винні" українці та американці
virchi : Дякую за розміщення додаткових лінків - і на текст, і на відео в Ютубі, щоб розуміти мелодію!
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА