Не озирнусь
Ти взяв усе, ти визбирав до крихти Мою весну, стремління і жалі. Я все чекала, поки буря стихне, Яка так розгулялась на землі. А ти летів, мій буйночубий часе, Згорало літо, сивіли сади. Моїх бажань надпита срібна чаша Міліла, як озерце без води. Не озирнусь! Нема рокам початку, Тим, що давно пройшли свої путі. Моїй душі залишивши на згадку Доріг минулих борозни круті.
Додав: ivsuktc (22.02.2015)
| Автор: © Леся
Розміщено на сторінці : Шмигельська Леся
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2036 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА