Відсвіжити думки...

Відсвіжити думки 
в перемитій дощами траві,
де розсипались бедрики, 
наче гранатове зерня…
І очистити пам’ять, мов сад, 
від колючого терня,
прорідити густі бур’яни 
у своїй голові…

Наковтатися пахощів пряних 
зі смол деревних,
захмеліти собі в океані 
пахучих веро́нік…
З ностальгією щемкою 
вижухлі аркуші хронік
погортати, вмостившись 
на свіжому лоні весни…

Відіслати е-мейлом комусь
найніжніший привіт –
і далекому наче,
й водночас такому близькому!..
І поставлену зопалу крапку
змінити на кому –
може щось та й складеться
із плином розтрачених літ…

Полоскати думки
в океані густої трави,
в білій піні кульбаб,
що осипались лагідним пухом…
Лоскотати уяву,
мов кішку пухнасту за вухом,
і, зірвавшись у небо,
окрикнути вітер: “Лови!”

Запливти поміж хмари,
пірнати дельфіном углиб,
і водойму душі очищати
од плісняви й моху,
паперові кораблики мрій
відпускати потроху –
в бірюзові поля
з косяками мандруючих риб.