Балкон, гуртожиток і осінь,
І попіл сірий сивим снігом
казенний килим запорошив.
Імлисті рвані макінтоші
Накинуло на плечі все:
Балкон, гуртожиток і осінь.
Рука, цигарка, попільничка.
- Ти знову мимо трусиш?
- Соррі,-
нанизуєш на пальці нишком
легкі, неонові, прозорі
кружальця диму:
Рука, цигарка, попільничка.
Вуста, горнятко, свіжі вафлі.
Закрито вікна й теплі батареї
Парують вогкістю мережив.
Ти знаєш, вязані панчохи
вкривають слизом керамічні кахлі...
вуста й горнята прохололи,
і почерствіли свіжі вафлі.
|