26 Туман… На місто вечірнє упав, Туман… Людей одиноких укрив, Туман… Хто зовсім не бачить підстав, А тільки туман… ? Туман...
*** 27
Тук-тук... У ньому серце б`ється... Тук-тук.. так сповнене журби... Від того, в кого ще одна зоря зірветься, Й полине в нікуди?...
*** 28 Він любить ЇЇ дні за днями... Це все, що він може сказать. Хто любить не тільки словами, Бо словами не можна кохать?!
*** 29 Короткими дні стають, довшають ночі, А осінь вже чари дарує охоче... Хто подих тамує і серцем горить? У кого сніжок під вікном вже лежить?
*** 30 Щоб вирватись із ЇЇ вуст, Йому потрібно було всю її спалити, У кого не лишилось навіть слів, Лиш клекіт полум’я у грудях?..
|