Пт, 22.11.2024, 12:36
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Вірлени Н.Д. [16]
Поезія Долик Любові [8]
Поезія та проза Новіцької Ірини [1]
Поезія Андрійчук Тамари [0]
Поезія Андрійчук Дарини [1]
Поезія Shadow [2]
Поезія Колиба Максима [9]
Поезія. Ігор Крук [1]
Поезія Межова Любомира [47]
Поезія Стратович Ольги [32]
Поезія Дідик Миколи [26]
Поезія Кухарука Гліба [26]
Поезія Чернеги Олега [24]
Поезія Бугера Тетяни [11]
Поезія Ткачука Анатолія [44]
Поезія Сновиди Володимира [16]
Поезія Колибко Петра [3]
Поезія Гарасим Іванни [4]
Поезія Британ Галини [2]
Квашнівська Наталія [24]
Плід Ірина [8]
Давиденко Тетяна [15]
Олеськів Андрій [49]
Гулько Микола [14]
Лайт Юрій [11]
Грабинська Алла [43]
Артимишин Павло [34]
Багрій Марія [10]
Ткач Андрій [10]
Леся (slash) [4]
Марія (mariya_niko) [12]
Фесюк Галина [73]
Якубянець Марія [16]
Дужак Андрій [74]
Репецький Михайло [14]
Natalka-Fialka [15]
Мазур Оксана [92]
Шевців Михайло [1]
Федик Юрій [13]
Дрозд Христина [9]
Маріанна [197]
Поезія і проза Баранкевич Алли [109]
Собістянська Анастасія [1]
Ярина (yaruna) [1]
Масечко Сергій [33]
Грицай Іван [178]
Мандаринка [10]
Галюська [7]
Михальнюк Володимир [118]
Пікарось Сергій [47]
Опитування для Вас:
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 355

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Львівщини категорії та розділи української поезії, українська проза Поезія Ткачука Анатолія
 

Садо-муза

В текстах ритма чужого блюза
Бесконечное полупьянство
Ты не ангел ты садо-муза
Анонимное непостоянство

Автора епіграфа не знаю - взято звідси: http://weblog.by-svet.com/blog.kommentar.17593454.html

Емоцій вибух вщент ламає шлюзи,
Душа беззахисна дрижить на ста вітрах,
А кат знижається: кривавокрилий птах,
Безжалісно-свавільна садо-муза.

Зухвалий погляд, вільний від ілюзій
Нутро просвічує, сканує кожний нерв,
Де спогад болісний сховався і завмер,
Де всі твої конфлікти і конфузи.

Та кігтями в печінку… Пробі, друзі! –
Таємне витягла, мов з гаманця дукат,
Лише очиці по-сорочому блищать
І тріскіт роздається по окрузі.

…Аж тут збагнув, що мучився в недузі,
Причина-трунок щезла, рани – заживуть
І знов повернеться одвічним дежа вю
Мучителька і рятівниця, муза.


Додав: sitarion (11.12.2010) | Автор: © Анатолій Ткачук
 
Розміщено на сторінці: Поезія Ткачука Анатолія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2482 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 15
avatar
1 metman17L • 15:19, 12.12.2010 [Лінк на твір]
А може то була не МУЗА ???????
Бо хіба муза - це обуза ??????
avatar
2 sitarion • 17:47, 12.12.2010 [Лінк на твір]
Це радше внутрішній диктатор, який наказує писати так, а не інакше. Може з боку воно й виглядає інакше, але справжня поезія народжується в муках.
Згадаймо Поля Валері: ”Те, що пишеться важко - читається легко, що пишеться легко - читається важко”.
avatar
3 metman17L • 18:13, 12.12.2010 [Лінк на твір]
Буває і так:

"Натхнення час -це час святий...
В цей час душа моя літає,
Вгорі в блаженному розмаї.
І слуха голос неземний,
І чує те чого другий
В цей час душею не вчуває".

Хоча Ви маєте рацію:
"справжня поезія народжується в муках".

avatar
4 sitarion • 20:17, 12.12.2010 [Лінк на твір]
Ви точно підмітили - спочатку душа літає в неземному екстазі, бачачи непомітні іншим речі. А коли приходить пора перенести образи на папір - стикається із недосконалістю людської мови. Словами не виразити і десятої частини цих відчуттів. От тоді й починається робота в поті чола, з розчаруваннями та муками. Але в кінці кінців муза замість мук дарує блаженство )
avatar
6 metman17L • 21:13, 12.12.2010 [Лінк на твір]
Тут я погоджуся з Вами. Людська мова занадто куцохвоста, щоб вилити досвід свого спілкування з істотами вищих порядків на безпристрасний папір (і ще у віршованій формі). На поетичному станку починаєш шліфувати свою майстерність і цьому немає меж.

І все таки:

О, музо, дивна, чудодійна!
Звідки приносиш ці рядки?
Яка рука, о благодійна,
Тобі їх, музо, подає?
Оцей нектар солодкий миру,
Цих теплих крапельок вино,
Цього живого еліксиру,
Що ти даєш мені його?

avatar
Я вірю в те, що твоя дивна Муза
З тобою, Друже, буде до кінця,
Душі твоїй не стане, як обуза,
С л о в а правдиві замінивши на слівця... :)
avatar
7 sitarion • 00:02, 13.12.2010 [Лінк на твір]
Ні, тягарем не стане Муза,
А другом вірним і правдивим,
Здолати лінь і тугу змусить,
Щоб вірші зацвіли на диво.
yes
avatar
8 Medbrat • 09:17, 13.12.2010 [Лінк на твір]
Чудовий вірш як на мене у вас вийшов hands hands
avatar
10 sitarion • 15:50, 13.12.2010 [Лінк на твір]
Спасибі )))
avatar
9 taisa75 • 13:11, 13.12.2010 [Лінк на твір]
Дуже сподобалося! Гарні образи! Ваша Муза потрудилася на славу:)
avatar
11 sitarion • 15:51, 13.12.2010 [Лінк на твір]
Дякую, Тає, від мене і від музи :)
avatar
12 Pushok • 16:10, 14.12.2010 [Лінк на твір]
Переливи сумніву, та впертості. Ось що я прочитав. ( Можливо не правий ), та мені так здалося. Для мене цим і "блиснув" вірш. Відмінно. up
avatar
15 sitarion • 00:23, 16.12.2010 [Лінк на твір]
На якомусь рівні сприйняття - так.
На першочерговий план тут виходить страх відкритися перед людською спільнотою, тут і присутній сумнів - чи варто відкривати найпотаємніше, чи зрозуміють і т.д. А без рішучості, упертості цього не подолати; процес творчості не відбудеться. І лише коли сам будеш готовий разом із найзапеклішим критиком зазирнути в себе, подивитися на внутрішні хиби та болячки, лише тоді зможеш це виправити, а отже і зробити свою творчість досконалішою.
Ой, щось мене на багатомовність сьогодні потягнуло )
avatar
13 Did • 17:31, 14.12.2010 [Лінк на твір]
Усе відбувається саме так - у муках і блаженстві народжуються вірші, але чомусь захотілося запитати Анатолія; - А який варіант відповіді він обрав би, якби запитали саме про цей вірш? Цікаво просто, хоч відповідати не обов'язково...
Чудовий вірш!
up hands yes
avatar
14 sitarion • 00:07, 16.12.2010 [Лінк на твір]
Дякую за цікаве питання, Вікторе. Але я не можу розділити ці дві сторони медалі. Одне відтінює інше і надає йому глибини. Per asperа ad astra, це про творчість точно.
А якщо говорити суто про цей вірш, то з ним справи такі ж як і з іншими. Спочатку виникає якась ідея, ти тішишся і носишся з нею як дурень із писаною торбою. Аж поки не почнеш формулювати її на папері. Перший стовпчик пишеться легко, з піднесенням, на хвилі ейфорії. А далі починає ”стопорити”. Все здається не тим, непідходящим, банальним. Мало не до депресії доходить і биття головою об тверді предмети. Це биття породжує іскри, і на деякий час стає видно, де кубляться ідеї. Так поступово, крок за кроком, навпомацки і наближаюся до фінішу. А от на фініші чекає заслужене блаженство. Одним словом, цей процес у першому наближенні нагадує параболу )))
А в кого ще є які варіанти?


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz