Сходи кволо тягнуться до верху,
Попід хмари буднів сіро-синіх.
Пам'ять воском на картинах стерту,
Казку сонну колискових зимніх,
Не забуду в терпкім млілім серці. Сили зовом кличуть в тихі гори...
Стежину в собі, в небі краплину -
Відчути волю… У серці кордони
Тануть і линуть рікою в долину.
Вільний дух в гору, даль далеку...
| 
та
у Вас 
0