Вторгнення

Холодна вода... Прокидаєшся знову...

Волога знебарвлює плити кубів...

Чекаєш, як пара ввійде у підлогу...

У відповідь скрипне гойдання човнів...

“Від пекла чи раю отут шаленію?”

Питання чи вторгнення кислих краплин?

Ти клон, що розвинув в собі мімікрію...

Ти лілія з тургором зайвих судин...

Ти гірший за всіх, що тонули в помиях...

Ти кращий за тих, що вбирала вода...

Сприймають тебе в атрофованих мріях

Інкогніто в імені правди ковтка...

Відторгнення болю людської моралі

За вторгнення світу, де править Харон?

Плати за самотність оболи й надалі,

Бо псевдокохання – твій стереосон...

Терпіння твоє добігає до краю,

Як в ванні вода, як теперішня мить...

Ти втопишся в вірі, як я, я ж бо знаю...

Таким молодим, що вода аж кипить...