Хомацька Наталія Ігорівна

* * *

Тяжко жити в цьому світі,
Щоб не любити море квіти,
А коли кохаєш ти,
Легше йти і до мети.
За все життя тебе ламають,
Твої незламані гілки-невірні друзі і батьки.
А ти встаєш і розцвітаєш,
Як та троянда на вікні,
І гордо бєшся за свободу,
Як юний воєн на війні.
Вони не знають,
Що ти сильна,
Хоча роками молода
І в твоєму серці панує непокірна злагода.


БОЖЕВІЛЬНА

Не можу я нікому розказати,
Що коїться у мене в голові:
Хтось там кричить і все...
- Ну досить вам волати,
Бо знов прийдуть медбрати у палату.
Ось і вони у біленьких халатах...
НІ,НІ! ЦЕ НЕ Я БУШУЮ,
Тільки не зачиняйте у цмх залізних гратах:
Просила я у молоденького медбрата.
СЛАВА БОГУ,він пішов!
Але таблетку все таки залишив;

Мої повіки вже стають важкі...
Проти волі заставляють спати.
Крізь сон я чую:
БОЖЕВІЛЬНА починає засинати.
На жаль безсила,онеміло тіло
І не можу їм сказати
-Я не божевільна,просто хочеться літати!