наболіле давно.
Непрошена пульсація провалу У забутті безчуйних слів Тривогою розбитого коралу Та бездіяльності сліпців Тримає серце.
І кольоровий сон пустої ночі Збігає східцями у забуття Лиш ненависть відкриє очі і спалахне життя – Все в прірву.
Лиш пагінці корозії свободи Крізь шар безчестя проростуть Зімкнуться брудні електроди – Несправедливістю обмита суть Довкілля.
І де той вогник віри? Де дух незламного борця? Коли брудне суспільство Кидає в прірву молоді серця.
|