наболіле давно.
Непрошена пульсація провалу
У забутті безчуйних слів
Тривогою розбитого коралу
Та бездіяльності сліпців
Тримає серце.
І кольоровий сон пустої ночі
Збігає східцями у забуття
Лиш ненависть відкриє очі і спалахне життя –
Все в прірву.
Лиш пагінці корозії свободи
Крізь шар безчестя проростуть
Зімкнуться брудні електроди –
Несправедливістю обмита суть
Довкілля.
І де той вогник віри?
Де дух незламного борця?
Коли брудне суспільство
Кидає в прірву молоді серця.
| 
у Вас 
0
